Київський Євромайдан – це визвольна, а не екстремістська масова акція громадянської непокори

Лютий 10, 2014

Колективна заява експертів з українського націоналізму про роль ультраправих груп в українському русі непокори, і попередження про російський,частково імперіалістичний вплив на деякі начебто антифашистські статті ЗМІ з Києва

Джерело (англійською)

Ми є групою дослідників, яка складається з фахівців у галузі українського націоналізму та найкращих експертів у світі з пострадянського українського ультраправого напряму. Деякі з нас регулярно публікуються в рецензованих журналах та академічній пресі. Інші роблять свої дослідження в рамках урядових і неурядових організацій, що спеціалізуються на моніторингу ксенофобії в Україні.

Відповідно до нашої професійної спеціалізації досліджень в даній сфері, ми усвідомлюємо проблему, небезпеку і констатуємо вірогідність участі деяких правих екстремістських угруповань в українських акціях протесту. Після кількох років інтенсивного вивчення цієї тематики, ми краще розуміємо, ніж багато інших коментаторів, що виникнення Євромайдануне обійшлось без участі ультраправих угруповань. Деякі з наших критичних зауважень з націоналістичних тенденцій викликали обурення етноцентристів в Україні та в українській діаспорі на Заході.

Хоча ми й критикуємо діяльність ультраправих на Євромайдані, ми не менш стурбовані небезпечною тенденцією, що простежується в багатьох міжнародних ЗМІ, що коментують останні подій в Україні. Зростаюча кількість акцій українського протестного руху, в тій чи іншій мірі, спотворює в ньому роль ультраправих угруповань. Численні повідомлення стверджують, що про європейський рух в даний час переходить у руки радикальних етноцентричних груп екстремістів. Деякі події створити оманливе враження, що зараз ультра- націоналістичні діячі знаходяться у керма українських акцій протесту. Яскраві картинки, гучні цитати, крайні порівняння та темні історичні фактистають все більш популярними. Вони поєднуються з нелогічним розглядомочевидного, але політично незначного сегмента в рамках заплутаної мозаїки, сформованої сотнями тисяч протестуючих з різною мотивацією, передісторією та цілями.

Насильницький та ненасильницький опір в Києві репрезентується як діячами всіх політичних таборів, так йполітично невизначеними особами. Не тільки мирні демонстранти, а й ті, хто використовує палиці, каміння й навіть коктейлі Молотова, в їх фізичному протистоянні зі спеціальними підрозділами міліції та провладних головорізів, являють собою величезний децентралізований рух. Більшість протестуючих влилися у фізичнепротистояння у відповідь на збільшення міліцейської лютіта радикалізації режиму Януковича. Серед демонстрантів є лібералита консерватори, соціалісти, націоналісти та космополіти, християни, невіруючіта атеїстів.

Правда, насильницькі і ненасильницькі акції протесту були зі сторониультраправих та лівих одночасно. Тим не менше, рух в цілому відображає приблизно все українське населення, від молоді і до старших людей. Великий акцент на правих радикалів в міжнародних ЗМІ є необґрунтованим оманливим. Таке перебільшення може притягти більше сенсаційних надзвичайно націоналістичних гасел, символів або уніформ, ніж відповідно до реальності.

Ми навіть підозрюємо, що в деяких псевдо-журналістських статтях, особливо у про – Кремлівських ЗМІ, присутня надмірна увага до ультраправих, які не мають нічого спільного з антифашизмом. Як це не парадоксально, продукування та поширення таких звітів можуть бути самі сформульовані в імперській формі ультранаціоналізму – в цьому випадку, це Російської перестановки. Принципово дискредитуючи одну з найбільш вражаючих масових акцій громадянської непокори в історії Європи, такі статті допомагають забезпечити привід для політичної участі Москви, або ж навіть для російської військової інтервенції в Україну, як і в Грузію в 2008 році. (У своєму блозі, Антон Шеховцов недавно підкреслив діяльність деяких прокремлівські установ, об’єднань та авторів. Див. «Проросійські об’єднання за спиною антиукраїнської дисформаційні кампанії” в http://anton-shekhovtsov.blogspot.com/2014/02/pro-russian-network-behind-anti.html. Ймовірно, що таких багато).

У світлі цих загроз, ми закликаємо коментаторів, особливо політичних лівих, бути обережним при висловлюванні справедливої критики щодо радикального українського етнонаціоналізму. Більш тривожні заяви про те, що Євромайдан використовують “політтехнологи” Кремля для реалізації геополітичних цілей Путіна. Надаючи риторичні боєприпаси для битви Москви проти української незалежності, такі панічні настрої ненавмисно допомагаютьцій політичній силі, яка є набагато більш серйозною загрозою для соціальної справедливості, прав меншин та політичної рівності, ніж усіх українських етноцентристів разом узятих.

Ми також закликаємо західних коментаторів, щоб вони поставились ізрозуміння до молодої національної держави, яка знаходиться під серйозною зовнішньою загрозою. Хитка ситуація, в якій народ України все ще знаходить себе при величезні ускладнення повсякденного життя в такому перехідному суспільстві, породжує цілий ряддеструктивних і суперечливих думок, типів поведінки й курйозів.Підтримка фундаменталізму, етноцентризму і ультра-націоналізму може іноді мати більше спільного з постійною плутаниною щоденних турбот людей, що живуть в таких умовах, ніж з їхніми глибокими переконаннями.

Нарешті, ми закликаємо всіх тих, хто не має ні особливого інтересу, ні глибоких знання про України, не коментувати складних національних питань не дослідивши глибоко питання. Будучи фахівцями в цій галузі, деякі з нас борються кожен день, щоб адекватно інтерпретувати зростаючу політичну радикалізацію і парамілітаризації українського руху протесту. В умовах того, що можна назвати тільки станом терор проти населення України, все більше число як простих українців, так і високих інтелектуалів Києва стверджують, що чинити ненасильницький опір недоцільно. Репортери, які мають необхідний час, енергію і ресурси, повинні відвідати Україну, та / або робити мастеринг читання з питань, які висвітлені в їхніх статтях. Ті , хто не в змозі зробити так, можете звернути свою увагу на інші, більш знайомі, неускладнені і менш неоднозначні теми. Це має допомогти уникнути в майбутньому численних кліше, помилок і дезінформації, що часто супроводжуються обговоренням подій в Україні.

Підписи:

Ірина Бекешкіна, дослідник політичної поведінки в Україні, Інститут соціології Національної академії наук України, Україна

Тетяна Безрук, дослідник ультраправого руху в Україні, Києво-Могилянська академія, Україна

Олександра Бінерт, дослідник расизму та гомофобії в Україні, Право. Берлінська група з прав людини в Україні, Німеччині

Максим Буткевич, дослідник ксенофобії в пострадянській Україні, “Без кордонів” Проект Центру соціальних заходів у Києві, Україна

Віталій Чернецький, дослідник сучасної української і російської культури в контексті глобалізації, Університет штату Канзас, США

Марта Дичок, дослідниця української національної ідентичності, засобів масової інформації та історичної пам’яті, Західний університет, Канада

Кирило Галушко, дослідник українського та російського націоналізму, Інститут історії України, Україна

Мрідула Ґош, дослідник у порушенні прав людини та ультраправого руху в Україні, Інститут Східноєвропейського розвитку, Україна

Олексій Харан, дослідник українських політичних партій, Києво-Могилянська академія, Україна

Джон-Пол Химка, дослідник української націоналістичної участі у Голокості, Університет Альберти, Канада

Оля Гнатюк, дослідник правих тенденцій в Україні, Варшавський університет, Польща

Ярослав Грицак, дослідник історичного українського націоналізму, Український католицький університет у Львів, Україна

Адріан Івахів, дослідник релігійно-націоналістичних груп в пострадянській Україні, Університет штату Вермонт, США

Валерій Хмелько, дослідник етно – національних структур в українському суспільстві, Київський міжнародний інститут соціології, Україна

Вахтанг Кіпіані, дослідник українського націоналізму і самвидаву, “Історична правда” (www.istpravda.com.ua), Україна

Володимир Кулик, дослідник українського націоналізму, ідентичності та масової інформації, Інститут політичних і етно – національних досліджень у Києві, Україна

Наталія Лазар, дослідник історії Голокосту в Україні та Румунії, Кларкський Університет, США

В’ячеслав Лихачов, дослідник української та російської ксенофобії, Євро-Азіатський єврейський конгрес, Ізраїль

Михайло Мінаков, дослідник російської та української політичної модернізації, Києво-Могилянська академія, Україна

Майкл Мозер, дослідник мов і самобутності в Україні, Віденський університет, Австрія

Богдан Нагайло, дослідник етнічної напруженості в Східній Європі і СНД, раніше в УВКБ, Франція

Володимир Паніотто, науковий співробітник пострадянському ксенофобії, Київський міжнародний інститут соціології, Україна

Олена Петренко, дослідник воєнного часу українського націоналізму, Рурський університет Бохума, Німеччина

Анатолій Подольський, дослідник історії геноциду і антисемітизму, Український центр вивчення історії Голокосту в Києві, Україна

Аліна Полякова, дослідник радикальних правих рухів, Бернський університет, Швейцарія

Андрій Портнов, дослідник сучасного українського, польського та російського націоналізму, Університет Гумбольдта в Берліні, Німеччина

Юрій Радченко, дослідник воєнного українського націоналізму, Центр міжетнічних відносин у Східній Європі в Харкові, Україна

Вільям Ріш, дослідник українського націоналістичного мислення і політики, Грузинський коледж, США

Антон Шеховцов, дослідник Західно – і Східноєвропейського правого екстремізму, Університетський коледж Лондона, Великобританія

Оксана Шевель, дослідник української національної ідентичності та історичної пам’яті, Університеті Тафтса, США

Мирослав Шкандрій, дослідник міжвоєнного українського радикального націоналізму, Університет Манітоби, Канада

Костянтин Сігов, дослідник пострадянського дискурсу стратегій “Інший” Києво-Могилянська академія, Україна

Герхард Сімон, дослідник сучасної історії і справах українських національностей, Університет Кельну, Німеччина

Йосип Зісельс, дослідник мови ворожнечі і антисемітизму, Асоціація єврейських організацій і громад в Києві, Україна

Тімоті Снайдер, дослідник історичного українського націоналізму, Єльський університет, США

Кай Струве, дослідник українського радикального націоналізму і Голокосту, Університет Галле, Німеччина

Михайло Тяглий, дослідник геноциду і антисемітизму, Український центр вивчення історії Голокосту в Києві, Україна

Андреас Умланд, дослідник російського та українського пострадянських ультраправих рухів, Києво-Могилянська академія, Україна

Тарас Возняк, дослідник української інтелектуального життя і націоналізму, Журнал “JI” (Львів), Україна

Олександр Зайцев, дослідник українського інтегрального націоналізму, Українського католицького університету в Львові, Україна

Євген Захаров, дослідник ксенофобії та злочинів на ґрунті ненависті  сьогодення в Україні, Харківська правозахисна група, Україна

Share this:
Share this page via Email Share this page via Stumble Upon Share this page via Digg this Share this page via Facebook Share this page via Twitter
Останні публікації

Результати дослідження поінформованості ЛГБТ-спільноти та запрошення до участі в онлайн-курсі

Художница Алевтина Кахидзе: Клубника Андреевна и постановление http://www.sbu.gov.ua/sbu/cont

Художница Алевтина Кахидзе нарисовала историю своей  мамы, которая не может выехать из-под обстрелов в Донецкой области в безопасную часть Украины, так как для этого нужно подать документы на разрешение пересечения линии столкновений (см. временный порядок выезда на сайте СБУ) и затем долго ожидать его получения.
Правозащитные организации уже предупреждали о незаконности и опасности подобной практики.

ДОВІДКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

ДОВІДКА ЩОДО ПРОДОВЖЕННЯ СТРОКУ ПЕРЕБУВАННЯ В УКРАЇНІ

ДОВІДКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ПОСВІДКИ НА ТИМЧАСОВЕ ПРОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ

ДОВІДКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ПОСВІДКИ НА ПОСТІЙНЕ ПРОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ

Правозахисники у правовому полі, що стискається: Приклад України

(Виступ Максима Буткевича на заході Frontline Defenders у Раді ООН з прав людини, 10 березня 2014 р.)

 Коли планувався цей захід, на якому мені випала честь виступати, ситуація в моїй країні - Україні - вже почала привертати увагу світової спільноти. Втім, наразі, ситуація серйозно змінилася. Українці не лише пройшли через масові громадянські протести, жорстокі вуличні протистояння, вбивства людей, які виборювали свої права і свободи, падіння попереднього режиму, - але й зробили перші кроки в побудові нової, більш демократичної країни, і зіткнулися з іноземною воєнною окупацією.

Що Заходу потрібно знати про крайніх правих на Евромайдані

Блог Антона Шеховцова

Джерело

Багато хто на Заході запитує про участь українських радикальних націоналістів на київському Евромайдані. Деякі нібито ліві сайти як World Socialist Web Site (Світова Соціалістична Мережа) опублікували відверту брехню щодо Евромайдану та ролі крайніх правих у цих протестах: ці сайти намагаються ублажити російських імперіалістів, які щодня роблять все, щоби позбавити Україну її слабкої незалежности.

Закрити кримінальне провадження проти фальсифікаторів порносправи не вийшло

Напередодні Нового року, 30-го грудня, суддя Вишар І.Ю. скасував постанову Вінницької обласної прокуратури про закриття кримінального провадження за фактом притягнення завідомо невинуватого Дмитра Гройсмана до кримінальної відповідальності за ст. 372 Кримінального кодексу.

Заява Проекту «Без Кордонів» та Мережі меншин Східного партнерства стосовно ситуації з правами меншин в Україні, зокрема у сфері злочинів на ґрунті ненависті та відповідних дій держави в даному напрямку. Нарада ОБСЄ з розгляду виконання в галузі людського виміру, Варшава, 24 вересня 2013 року

Проект «Без Кордонів» вітає розробку Україною Стратегії захисту та інтеграції ромської національної меншини та Плану заходів щодо реалізації Стратегії.  Водночас, ми вимушені звернути увагу на відсутність будь-яких ефективних дій щодо прав інших меншин в Україні.  Держава роками не використовувала можливостей формулювання політики із захисту прав меншин і відмовлялася помічати нагальність питання її розробки. Проект «Без Кордонів» закликає Україну вжити негайних заходів щодо виконання зобов’язань за міжнародними договорами з прав людини та угодами в рамках  Східного партнерства, створити правову базу для захисту прав меншин та попередження порушень їх прав, а також забезпечити активну участь меншин у цьому процесі.

The web-site is created with the support of Open Society Institute
Creative Commons License Content on this site is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivs 3.0 Unported License.