Внесок до доповіді Спеціального Доповідача з питань сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов’язаної з ними нетерпимості для Генеральної Асамблеї (68 сесія, вересень 2013 року)

Червень 13, 2013

Підготовлено: Центр Соціальна Дія, Проект "Без кордонів" та Центр Громадянських Свобод.

Вступ:

Кримінальний Кодекс України залишається першоджерелом заборони дискримінації в правовій системі України. Після прийняття Закону України “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за злочини з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості”[1] ситуація злегка змінилася. Відповідні поправки збільшили покарання, передбачене статтею 161 та ввели незначні зміни в його диспозитивну частину. Ці поправки залишили незмінною статтю 67, в якій визначається поняття расової, національної та релігійної ворожнечі як обтяжуючих обставин, що стосується усіх статей Кримінального Кодексу. Це одразу викликало значну критику з боку експертів через обмеженість можливостей до застосування. Вищезгаданий Закон ввів ряд новел в кілька положень Кримінального кодексу, які мають потенціал до забезпечення кращого захисту від насильства на грунті расової нетерпимості. Поправки визначають "мотиви расової, міжетнічної чи релігійної нетерпимості" як специфічну обтяжуючу обставину у переліку злочинів[2]. Незважаючи на ці зміни в законодавстві, українська влада не змогла захистити меншини від расово-вмотивованого насильства та притягнення винних до відповідальності, що насправді призвело до розквіту певних практик, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов'язаної з ними нетерпимості.

Короткий огляд дискримінаційних практик в Україні:

  1. У доповіді до Універсального Періодичного Огляду (УПО) Україна доповіла по 4 кейсам злочинів на грунті ненавситі, які нещодавно розглядалися в суді, в той час як НГО у своїх дослідженнях доповідають про 54 жертви таких злочинів у 2011 році та 19 в 2012[3]. Багато випадків не було належно розслідувано, більшість визначені не як злочини на грунті ненависті, а як хуліганство. Така тенденція показує небажання влади мати справу з проблемою та надавати жертвам адекватного відшкодування.
  2. Три випадки насильства проти ЛГБТ-активістів в 2012 не було належно розслідувано, жоден з них досі не розглядається в суді. Відповідно даних, які зібрала організація “Наш Мир”[4] в 2012 році зафіксовано 86 випадків індивідуальної дискримінації, про які повідомили члени громади. Це, разом з невключення СОГІ[5]до Закону та розробками антигомосексуального законодавства, ясно демонструє тенденцію до приховування дискримінації ЛГБТ людей.
  3. Попри те, що розумне пристосування для людей з інвалідністю є частиною законодавства вже кілька років та має бути включене до архітектури перевірок згідно норм, не всі будинки віповідно обладнано. Люди з інвалідністю стикаютться з великими труднощами в повсякденному житті. Лише нещодавно перша справа проти аптечної мережі була розглянута в суді та виграна правозахними активістами. Але, цього пілотного кейсу недостатньо для того, щоб змінити підхід до формального затвердження будівель, що ігнорує відсутність розумного пристосування.
  4. Доповіді по правам людини показують, що рома та інші меншини досі стикаються з дискримінацією в повсякденному житті. Так, рома дискримінуються майже в усіх сферах життя – починаючи з мови ворожнечі на вулицях та образливих коментарів сусідів до відмови у наданні медичної допомоги та зловживань з боку міліції[6].
  5. Дослідження НГО показують, що дискримінація також присутня на ринку праці – переважно на грунті статі та віку, але також і з причин, пов’язаних зі станом здоров’я та сексуальної орієнтації. Так, принаймні 10% людей, що живуть з ВІЛ, повідомляють про дискримінацію при працевлаштуванні, пов’язану з їхнім статусом[7].

Перелік проблем:

I. Заборона дискримінації, брак правових та інституційних механізмів:

  • Наявність правових та інституційних прогалин пов’язаних з відсутністю адекватного антидискримінаційного законодавства та законодавства, що регулює злочини на ґрунті ненависті та відповідного забезпечення, що сприяє поширенню безкарності тих, хто чинить насильство на ґрунті ненависті та просуванню дискримінаційних та нетерпимих соціальних практик.
  • Більшість жорстоких злочинів, вмотивованих расизмом, продовжують класифікуватися без урахування расистського мотиву (відповідно до даних НГО справжня кількість інцидентів расистського насильства не може бути співставлена з тривожно невеликим числом кейсів, які було класифіковано по статті 161 Кримінального Кодексу України);
  • Расово-вмотивовані (відповідно до жертв та експертів НГО) реакції владних структур на більшість жорстоких інцидентів демонструє їх небажання класифікувати расистські злочини як такі та розслідувати мотив упередження належним чином.
  • Дискримінаційні практики расового (етнічного) профайлінгу систематично застосовуються працівниками українських правоохоронних органів характеризуючи культуру інституційного расизму.
  • Дискримінаційні практики проти ромів, які часто стають жертвами міліцейського профайлінгу, що призводить до незаконних дій: незаконна дактилоскопія, арешти та жорстоке поводження.

II. Іноземці та особи без громадянства, біженці та особи, які чекають притулку в Україні:

  • Жертви насильства на ґрунті расової ворожнечі, якими переважно є іноземці, особи без громадянства, біженці та шукачі притулку (особливо з Африки та Азії) зазвичай бояться звертатися за допомогою та захистом до правоохоронних органів через широку поширеність серед них упереджень та корупції.
  • “Подолання нелегальної міграції” наразі є одним з пріоритетів Міністерства Внутрішніх Справ (МВС), відповідно це призводить до того, що міліція активна стосовно людей з неєвропейською зовнішністю.
  • Виправдання такої високої пріорітизації заходів націлених на “протидію нелегальній міграції” відбувається засобами МВС з поширення мігрантофобії через негативні стереотипи про негромадян, які походять з країн, які вважаються джерелами “ризикової міграції”.
  • Заходи правоохоронних органів України напрямлені на посилення міграційних правил, які особливо націлюються на певні групи негромадян на підставі “раси”, (кольору шкіри, національного чи етнічного походження).

III. Права лесбійок, геїв, бісексуалів та трансгендерних людей:

  • Українське законодавство, яке не визнає сексуальну орієнтацію чи гендерну ідентичність як захищену характеристику, також не містить офіційного інклюзивного тлумачення відносно ЛГБТ у відповідних нормативно-правових актів (наприклад Конституції України, Трудовому Кодексі України, та інш.).
  • Високий рівень дискримінації, як прямої так і непрямої, з якими стикаються ЛГБТ під час працевлаштування, доступу до товарів та послуг, освіти, медицини, до допомоги міліції та правосуддя.
  • ЛГБТ часто стають жертвами міліцейського профайлінгу, неправомірних арештів та дактилоскопії.
  • Висока кількість упереджено (гомо- та трансофобія-) вмотивованих злочинів направлених проти як ЛГБТ, так і активістів ЛГБТ-організацій (в 2010-2011 рр/ зафіксовано 83 подібних випадки, які включали погрози та випадки фізичного насилля, коригуючого зґвалтування).
  • Постійні спроби використання насилля з метою зриву масових та культурних заходів, організованих ЛГБТ-організаціями було вчинено групами молодих людей в масках, які називають себе “патріоти України” та “християнська молодь”, включно із нещодавньою спробою не допустити проведення Маршу Рівності (КиївПрайд-2013), запланованого на 25 травня 2013 року.

Рекомендації:

1. Реформувати відповідне законодавство задля забезпечення можливості для справедливого відшкодування жертвам всіх форм дискримінації. Зокрема залучити організації громадянського суспільства та відповідних експертів:

  • розвинути всеосяжне антидискримінаційне законодавство, яке міститиме точне визначення дискримінації, її чітку інтерпретацію та стандарти ідентифікації;
  • визначити основні необхідні концепти: “дискримінація”, “пряма дискримінація”, “непряма дискримінація”, “позитивні анти-дискримінаційні заходи”,”віктимізація”, “переслідування”, та інші;
  • включити всеосяжний перелік дискримінаційних характеристик до закону, включно з сексуальною орієнтацією та гендерною ідентичністю як окремо визначені захищені характеристики;
  • обумовити основні стандарти та принципи для доведення дискримінації;
  • переглянути кримінальні, цивільні та адміністративні стягнення задля забезпечення жертвам правового механізму отримання відшкодування матеріальних та моральних збитків;
  • держава має забезпечити доступ до суду всім жертвам дискримінації, включаючи також і правову допомогу.

2. Провести тренінги на тему прав людини для міліції, прокуратури, прикордонної служби, працівників пунктів тимчасового утримання та суддівського корпусу, а також сприяти практиці скарг на жорстоке поводження з міліції стосовно рома, інших осіб різного етнічного походження, а також ЛГБТ. Сприяти ефективному розслідуванню таких скарг та піддавати суду тих, кого визнано винними у таких діях.

3. Вжити заходів для ефективної протидії профайлінгу в межах правоохоронних органів та створити незалежний механізм скарг на порушення прав людини, вчинених міліцією.

4. Вжити заходів для ліквідації мови ворожнечі з боку посадових осіб та політиків, включивши це у контексті заходів з міграційного менеджменту.

5. Вжити заходів для ефективної протидії діяльності організацій, які пропагують та закликають до расистського, гомофобного та трансофобного насилля та дискримінації навіть у випадках, коли такі організації не є офіційно зареєстрованими, включно із забороною громадських маніфестацій дискримінаційних уявлень та мирні зібрання таких груп.


[1]ЗУ “Про внесення змін до Кримінального Кодексу України щодо відповідальності за злочини з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості від 5 листопада, 2009 року http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1707-17

[2]Перелік злочинів в 2009 році: вбивство (ст. 115), умисне нанесення тілесних ушкоджень середньої тяжкості (ст. 122), побої та знущання (ст. 126), тортури (ст. 127) та погроза вбивства (ст. 129). На відміну від статті 67, якщо її колись застосовували, ці поправки дозволять судді вибирати з переліку суворіших покарань, ніж ті, що застосовуються до такого ж злочину без урахування конкретних обтяжуючих обставин.

[4]Більше про НГО “Наш Мир” за посиланням http://www.gay.org.ua/

[5]СОГІ – сексуальна орієнтація та гендерна ідентичність

[6]Більше про рома за посиланням http://helsinki.org.ua/index.php?id=1362647447

[7]Більше інформації доступно тут: http://www.network.org.ua/assets/Uploads/Cbroshurawww3.pdf

Share this:
Share this page via Email Share this page via Stumble Upon Share this page via Digg this Share this page via Facebook Share this page via Twitter
Останні публікації

Результати дослідження поінформованості ЛГБТ-спільноти та запрошення до участі в онлайн-курсі

Художница Алевтина Кахидзе: Клубника Андреевна и постановление http://www.sbu.gov.ua/sbu/cont

Художница Алевтина Кахидзе нарисовала историю своей  мамы, которая не может выехать из-под обстрелов в Донецкой области в безопасную часть Украины, так как для этого нужно подать документы на разрешение пересечения линии столкновений (см. временный порядок выезда на сайте СБУ) и затем долго ожидать его получения.
Правозащитные организации уже предупреждали о незаконности и опасности подобной практики.

ДОВІДКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

ДОВІДКА ЩОДО ПРОДОВЖЕННЯ СТРОКУ ПЕРЕБУВАННЯ В УКРАЇНІ

ДОВІДКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ПОСВІДКИ НА ТИМЧАСОВЕ ПРОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ

ДОВІДКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ПОСВІДКИ НА ПОСТІЙНЕ ПРОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ

Правозахисники у правовому полі, що стискається: Приклад України

(Виступ Максима Буткевича на заході Frontline Defenders у Раді ООН з прав людини, 10 березня 2014 р.)

 Коли планувався цей захід, на якому мені випала честь виступати, ситуація в моїй країні - Україні - вже почала привертати увагу світової спільноти. Втім, наразі, ситуація серйозно змінилася. Українці не лише пройшли через масові громадянські протести, жорстокі вуличні протистояння, вбивства людей, які виборювали свої права і свободи, падіння попереднього режиму, - але й зробили перші кроки в побудові нової, більш демократичної країни, і зіткнулися з іноземною воєнною окупацією.

Що Заходу потрібно знати про крайніх правих на Евромайдані

Блог Антона Шеховцова

Джерело

Багато хто на Заході запитує про участь українських радикальних націоналістів на київському Евромайдані. Деякі нібито ліві сайти як World Socialist Web Site (Світова Соціалістична Мережа) опублікували відверту брехню щодо Евромайдану та ролі крайніх правих у цих протестах: ці сайти намагаються ублажити російських імперіалістів, які щодня роблять все, щоби позбавити Україну її слабкої незалежности.

Закрити кримінальне провадження проти фальсифікаторів порносправи не вийшло

Напередодні Нового року, 30-го грудня, суддя Вишар І.Ю. скасував постанову Вінницької обласної прокуратури про закриття кримінального провадження за фактом притягнення завідомо невинуватого Дмитра Гройсмана до кримінальної відповідальності за ст. 372 Кримінального кодексу.

Заява Проекту «Без Кордонів» та Мережі меншин Східного партнерства стосовно ситуації з правами меншин в Україні, зокрема у сфері злочинів на ґрунті ненависті та відповідних дій держави в даному напрямку. Нарада ОБСЄ з розгляду виконання в галузі людського виміру, Варшава, 24 вересня 2013 року

Проект «Без Кордонів» вітає розробку Україною Стратегії захисту та інтеграції ромської національної меншини та Плану заходів щодо реалізації Стратегії.  Водночас, ми вимушені звернути увагу на відсутність будь-яких ефективних дій щодо прав інших меншин в Україні.  Держава роками не використовувала можливостей формулювання політики із захисту прав меншин і відмовлялася помічати нагальність питання її розробки. Проект «Без Кордонів» закликає Україну вжити негайних заходів щодо виконання зобов’язань за міжнародними договорами з прав людини та угодами в рамках  Східного партнерства, створити правову базу для захисту прав меншин та попередження порушень їх прав, а також забезпечити активну участь меншин у цьому процесі.

The web-site is created with the support of Open Society Institute
Creative Commons License Content on this site is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivs 3.0 Unported License.