Біженці в Україні, рік 2014-й: проблеми та виклики

Червень 20, 2014

20 червня, щороку, у всьому світі відзначають Всесвітній День біженця. Так повелося від 2001 р., коли це відзначення офіційно затвердила Генеральна Асамблея ООН. Втім, у новітній історії України проблеми тих, хто змушений залишити домівку і тікати до безпечніших місць, ніколи не були такими актуальними, як 2014-го року. Про них розповіли учасники й учасниці прес-конференції «Біженці в Україні: проблеми та виклики», яка відбулася 20 червня 2014 року в інформаційному агентстві «Інтерфакс-Україна». У заході, організованому Коаліцією з протидії дискримінації в Україні та Центром інформації про права людини, за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Європейської Комісії, взяли участь представники й представниці громадських організацій та ініціатив, а також представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Біженці, і в цілому вимушені мігранти, не є новим явищем для України. Чимало українських політичних і культурних діячів, зокрема протягом ХХ століття, змогли врятувати життя лише завдяки притулку, наданому їм в інших країнах. Відбувалося це і по отриманню незалежності. Водночас щороку, за даними українських та міжнародних організацій, близько 1500-2000 осіб, громадян інших країн чи осіб без громадянства, просять про притулок вже на території України. Вони твердять, що побоюються переслідувань на батьківщині, або ж тікають від війни й насильства. Однак дотепер доля більшості з них складалася важко: попри те, що Україна є країною-учасницею Конвенції ООН 1951 р. про статус біженця та Протоколу до цієї Конвенції 1967 р., і взяла на себе зобов’язання надавати притулок – переважна більшість з тих, хто просив про захист на українських землях, не отримали його. Натепер, з-поміж усіх мешканців нашої країни, менше 3000 осіб мають статус біженця, наданий свого часу державою. Інші отримали відмову.

 spikery

За словами Максима Буткевича, співкоординатора Проекту «Без кордонів» ГО «Центр Соціальна Дія», останні події в Україні дали надію на те, що різні інститути, поміж якими – і інститут притулку, будуть перевернуті з голови на ноги, і Україна почне, нарешті, виконувати свої зобов’язання у цій сфері. І хоча ми бачимо, що державні практики щодо шукачів притулку, на жаль, не зазнали системних змін – ми і надалі наполягаємо на необхідності важливих реформ у цій сфері, і готові брати у них участь. Громадські ініціативи мають конкретні пропозиції щодо того, як, нарешті, зробити систему надання притулку в Україні інструментом захисту, а не того скандалу, яким вона була дотепер.

Втім, на жаль, слово «біженець» з’явилося зараз у повсякденному обігу передовсім не через тих, кого законодавство визначає «біженцями», а через мешканців України, які змушені виїхати з окупованих чи небезпечних територій до спокійніших регіонів (і кого вірніше визначати як «вимушених переселенців» або ж «внутрішньо переміщених осіб»).

«В України останні часом відбулися безпрецедентні явища – іноземна інтервенція, окупація, тероризм, АТО. В першу чергу, це не політичні наслідки, а соціальні, які призвели до великої кількості внутрішньо перемішених осіб та порушень прав людини. Таких громадян України зараз називають вимушеними переселенцями, що підкреслює мотиви їх переміщення – вони вимушені залишати свої домівки, щоб зберегти власне життя та життя близьких, щоб уникнути насилля та політично мотивованого переслідування за свої переконання»,  – каже Ольга Скрипник, голова Центру громадянської просвіти «Альменда».

За її словами, передовсім, недостатньою є нормативно-правова база, яка має бути адаптована до нових, важких реалій. Ольга, зокрема, твердить, що прийнятий Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є декларативним та не вирішує проблем захисту внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Сьогодні потрібні негайні дії держави щодо створення відповідної законодавчої бази для забезпечення реалізації прав ВПО. Головні їх проблеми – житло, реєстрація, працевлаштування, захист майна та ін. – досі залишаються майже невирішеними.

Водночас, і в суто практичній площині українським органам влади і громадянам слід було би готуватися до вирішення дедалі складніших проблем більшої кількості переселенців.  Співзасновниця громадської ініціативи «Восток СОС» Юлія Красільникова попереджає:  «кількість переселенців зростає, проте масштаби на даний момент ще не критичні. Варто врахувати, що багато людей поки що не усвідомлює небезпеки і переміщуються тільки в межах Донбасу в більш спокійні регіони, де поки не ведуться бойові дії. Однак, якщо ситуація загостриться і в тих районах, то Україна виявиться не готова зустріти таку кількість переселенців. На даний момент жодна з сфер для переселенців зі Сходу не врегульована. Що б не намагалися робити люди, в будь-якій сфері їх чекають проблеми і перешкоди. На даному етапі людям, що перебувають в стресовій ситуації, які втратили тимчасово або постійно будинок, держава не в змозі полегшити долю, а тільки створює бюрократичні труднощі».

У День біженця, 20 червня 2014 року, громадські ініціативи наголошують: здатність впоратися з новою, трагічною сторінкою новітньої української історії є не лише обов’язком громадян, – а й тестом, чи може українське суспільство подбати про тих, хто потребує захисту і притулку, про дотримання їх прав, і дати їм змогу будувати далі своє життя у вільній країні, яка справді поважає права і свободи всіх, і здатна забезпечити притулок усім, хто його потребує.

Share this:
Share this page via Email Share this page via Stumble Upon Share this page via Digg this Share this page via Facebook Share this page via Twitter
Останні публікації

Результати дослідження поінформованості ЛГБТ-спільноти та запрошення до участі в онлайн-курсі

Художница Алевтина Кахидзе: Клубника Андреевна и постановление http://www.sbu.gov.ua/sbu/cont

Художница Алевтина Кахидзе нарисовала историю своей  мамы, которая не может выехать из-под обстрелов в Донецкой области в безопасную часть Украины, так как для этого нужно подать документы на разрешение пересечения линии столкновений (см. временный порядок выезда на сайте СБУ) и затем долго ожидать его получения.
Правозащитные организации уже предупреждали о незаконности и опасности подобной практики.

ДОВІДКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

ДОВІДКА ЩОДО ПРОДОВЖЕННЯ СТРОКУ ПЕРЕБУВАННЯ В УКРАЇНІ

ДОВІДКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ПОСВІДКИ НА ТИМЧАСОВЕ ПРОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ

ДОВІДКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ПОСВІДКИ НА ПОСТІЙНЕ ПРОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ

Правозахисники у правовому полі, що стискається: Приклад України

(Виступ Максима Буткевича на заході Frontline Defenders у Раді ООН з прав людини, 10 березня 2014 р.)

 Коли планувався цей захід, на якому мені випала честь виступати, ситуація в моїй країні - Україні - вже почала привертати увагу світової спільноти. Втім, наразі, ситуація серйозно змінилася. Українці не лише пройшли через масові громадянські протести, жорстокі вуличні протистояння, вбивства людей, які виборювали свої права і свободи, падіння попереднього режиму, - але й зробили перші кроки в побудові нової, більш демократичної країни, і зіткнулися з іноземною воєнною окупацією.

Що Заходу потрібно знати про крайніх правих на Евромайдані

Блог Антона Шеховцова

Джерело

Багато хто на Заході запитує про участь українських радикальних націоналістів на київському Евромайдані. Деякі нібито ліві сайти як World Socialist Web Site (Світова Соціалістична Мережа) опублікували відверту брехню щодо Евромайдану та ролі крайніх правих у цих протестах: ці сайти намагаються ублажити російських імперіалістів, які щодня роблять все, щоби позбавити Україну її слабкої незалежности.

Закрити кримінальне провадження проти фальсифікаторів порносправи не вийшло

Напередодні Нового року, 30-го грудня, суддя Вишар І.Ю. скасував постанову Вінницької обласної прокуратури про закриття кримінального провадження за фактом притягнення завідомо невинуватого Дмитра Гройсмана до кримінальної відповідальності за ст. 372 Кримінального кодексу.

Заява Проекту «Без Кордонів» та Мережі меншин Східного партнерства стосовно ситуації з правами меншин в Україні, зокрема у сфері злочинів на ґрунті ненависті та відповідних дій держави в даному напрямку. Нарада ОБСЄ з розгляду виконання в галузі людського виміру, Варшава, 24 вересня 2013 року

Проект «Без Кордонів» вітає розробку Україною Стратегії захисту та інтеграції ромської національної меншини та Плану заходів щодо реалізації Стратегії.  Водночас, ми вимушені звернути увагу на відсутність будь-яких ефективних дій щодо прав інших меншин в Україні.  Держава роками не використовувала можливостей формулювання політики із захисту прав меншин і відмовлялася помічати нагальність питання її розробки. Проект «Без Кордонів» закликає Україну вжити негайних заходів щодо виконання зобов’язань за міжнародними договорами з прав людини та угодами в рамках  Східного партнерства, створити правову базу для захисту прав меншин та попередження порушень їх прав, а також забезпечити активну участь меншин у цьому процесі.

The web-site is created with the support of Open Society Institute
Creative Commons License Content on this site is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivs 3.0 Unported License.