Справа Л. Сусарова. Передісторія однієї спроби естрадиції

Серпень 30, 2007

Витяг з прес-анонсу Проекту "Без кордонів" про проведення 31 серпня 2007 р. акції протесту проти екстрадиції чеченського біженця Льоми Сусарова біля Генеральної прокуратури України

27 липня 2007 р. Генпрокуратура України ухвалила рішення про видання силовим структурам Російської Федерації біженця з Чечні Льоми Сусарова. Міжнародні та правозахисні організації вказують, що така екстрадиція піддала б п.Сусарова ризику катувань, жорстокого поводження та означала б відсутність доступу до правосуддя для нього; а також – порушувала б міжнародне і національне українське законодавство. Попри це, рішення про екстрадицію не скасовано, а Л.Сусаров дотепер ув’язнений у СІЗО №13 м.Києва.

Передісторія:

Утікач і в’язень: Наприкінці 2005 року громадянин Росії Л.Сусаров утік з Чеченської республіки, де проживав в селі Самашки, до Азербайджану. У 2006 році представництво Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) в Баку визнало його біженцем і зареєструвало під номером 6030. Реєстраційний номер 6032 отримав його односелець Руслан Елієв. У Баку, за словами Л.Сусарова, вони проживали в одній квартирі. Увечері 9 листопада 2006 року Р.Елієв був викрадений невідомими. Побоюючись за власне життя, Л.Сусаров виїхав до України.

В кінці березня поточного року на сайті “Кавказ-центр” з`явилося повідомлення про те, що понівечений труп Р.Елієва був скинутий в мішку з російського гелікоптера поряд з селом Самашки. Тоді ж МВС Республіки Інгушетія оголосило Л.Сусарова в міжнародний розшук за звинуваченням в участі у викраденні карток телефонного мобільного зв’язку на загальну суму бл. $220. Сам п.Сусаров свою причетність до крадіжки заперечує.

16 червня 2007 р. Л.Сусарова було затримано невідомими в цивільному, які, на думку пана Сусарова, були співробітниками Служби безпеки України. За словами захисника Льоми Сусарова, Олега Левицького, в момент затримання на голову його підзахисному було надіто мішок, його відвезли в невідомому напрямку, піддаючи побоям та погрожуючи віддати на розправу „майору ФСБ”. Лише ввечері п.Сусарова доправили до відділка міліції, де він без законних підстав утримувався до 25 червня (замість передбачених українським законодавством 72 годин). Відповідно до цього, адвокатом арештованого Олегом Левицьким було подано в ГПУ заява з вимогою порушити кримінальну справу відносно працівників СБУ.

20 липня Солом’янський районний суд м. Києва санкціонував утримання Л.Сусарова під вартою. 27 липня 2007 року Генеральна прокуратура України ухвалила рішення передати п.Сусарова російським силовим структурам. 6 серпня Апеляційний суд Києва ухвалив рішення залишити його під вартою “до вирішення питання про екстрадицію”. 23 серпня Печерський суд відмовив адвокатові ув’язненого у розгляді його скарги на рішення Генпрокуратури. За словами адвоката Олега Левицького, захист Л.Сусарова оскаржуватиме це рішення у суді вищої інстанції.

Біженець: Співробітники Представництва УВКБ ООН в Україні провели в ув’язненні тривалі інтерв’ю із п.Сусаровим і офіційно повідомили співробітників прокуратури, що Л.Сусаров, і справді, є біженцем, визнаним УВКБ ООН, має обґрунтовані побоювання за своє життя і безпеку, не може отримати захисту на території країни походження і, таким чином, не може бути виданий владі Російської Федерації.

Звернення до Генерального прокурора України Олександра Медведька із вимогою зупинити процедуру екстрадиції з України до Російської Федерації Л.Сусарова раніше направила також уповноважений Верховної Ради України з прав людини Ніна Карпачова.

Міжнародна правозахисна організація „Міжнародна Амністія” наголосила, що, видавши Л.Сусарова до Росії, українська влада грубо порушить Конвенцію ООН про статус біженця 1951 р. і Конвенцію ООН проти катувань (обидві є ратифікованими Україною). Організація закликала всіх небайдужих з усього світу звернутися до української влади з вимогою не видавати біженця на можливі тортури.

З подібними зверненнями звернулася низка російських та міжнародних організацій, у т.ч. правозахисних.

Конвеєр екстрадицій: Це – не перший випадок, коли українська влада видає біженців чи утікачів до рук їхніх катів.

У серпні минулого, 2006 р., до Російської Федерації було видано чеченця Беслана Гадаєва, якого розшукували так само за кримінальними звинуваченнями. УВКБ ООН з цього приводу, зокрема, зазначило: „УВКБ ООН […] невідомо, чи враховувалися усі відповідні інструменти захисту прав людини, у тому числі Європейська конвенція з прав людини та Конвенція ООН проти катувань, при розгляді цієї справи органами влади. Ці два важливих документи забороняють примусове повернення осіб до країн, де їм можуть загрожувати катування чи нелюдяне та таке, що принижує людську гідність, поводження чи покарання”. Як пізніше стало відомо – в т.ч. з останньої, незавершеної статті російської журналістки Анни Політковської – по доправленню до Грозного п.Гадаєва було піддано брутальним тортурам, аби „вибити” з нього потрібні свідчення.

У лютому минулого, 2006 р., українська влада видала узбецьким спецслужбам 11 шукачів притулку з Узбекистану, які шукали захисту в української влади. Пізніше стало відомо, що їх засуджено до ув’язнення на терміни від 3 до 13 років.

Ані за ці, ані за інші подібні випадки ніхто з причетних не поніс відповідальності.

Share this:
Share this page via Email Share this page via Stumble Upon Share this page via Digg this Share this page via Facebook Share this page via Twitter
Останні публікації

Результати дослідження поінформованості ЛГБТ-спільноти та запрошення до участі в онлайн-курсі

Художница Алевтина Кахидзе: Клубника Андреевна и постановление http://www.sbu.gov.ua/sbu/cont

Художница Алевтина Кахидзе нарисовала историю своей  мамы, которая не может выехать из-под обстрелов в Донецкой области в безопасную часть Украины, так как для этого нужно подать документы на разрешение пересечения линии столкновений (см. временный порядок выезда на сайте СБУ) и затем долго ожидать его получения.
Правозащитные организации уже предупреждали о незаконности и опасности подобной практики.

ДОВІДКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

ДОВІДКА ЩОДО ПРОДОВЖЕННЯ СТРОКУ ПЕРЕБУВАННЯ В УКРАЇНІ

ДОВІДКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ПОСВІДКИ НА ТИМЧАСОВЕ ПРОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ

ДОВІДКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ПОСВІДКИ НА ПОСТІЙНЕ ПРОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ

Правозахисники у правовому полі, що стискається: Приклад України

(Виступ Максима Буткевича на заході Frontline Defenders у Раді ООН з прав людини, 10 березня 2014 р.)

 Коли планувався цей захід, на якому мені випала честь виступати, ситуація в моїй країні - Україні - вже почала привертати увагу світової спільноти. Втім, наразі, ситуація серйозно змінилася. Українці не лише пройшли через масові громадянські протести, жорстокі вуличні протистояння, вбивства людей, які виборювали свої права і свободи, падіння попереднього режиму, - але й зробили перші кроки в побудові нової, більш демократичної країни, і зіткнулися з іноземною воєнною окупацією.

Що Заходу потрібно знати про крайніх правих на Евромайдані

Блог Антона Шеховцова

Джерело

Багато хто на Заході запитує про участь українських радикальних націоналістів на київському Евромайдані. Деякі нібито ліві сайти як World Socialist Web Site (Світова Соціалістична Мережа) опублікували відверту брехню щодо Евромайдану та ролі крайніх правих у цих протестах: ці сайти намагаються ублажити російських імперіалістів, які щодня роблять все, щоби позбавити Україну її слабкої незалежности.

Закрити кримінальне провадження проти фальсифікаторів порносправи не вийшло

Напередодні Нового року, 30-го грудня, суддя Вишар І.Ю. скасував постанову Вінницької обласної прокуратури про закриття кримінального провадження за фактом притягнення завідомо невинуватого Дмитра Гройсмана до кримінальної відповідальності за ст. 372 Кримінального кодексу.

Заява Проекту «Без Кордонів» та Мережі меншин Східного партнерства стосовно ситуації з правами меншин в Україні, зокрема у сфері злочинів на ґрунті ненависті та відповідних дій держави в даному напрямку. Нарада ОБСЄ з розгляду виконання в галузі людського виміру, Варшава, 24 вересня 2013 року

Проект «Без Кордонів» вітає розробку Україною Стратегії захисту та інтеграції ромської національної меншини та Плану заходів щодо реалізації Стратегії.  Водночас, ми вимушені звернути увагу на відсутність будь-яких ефективних дій щодо прав інших меншин в Україні.  Держава роками не використовувала можливостей формулювання політики із захисту прав меншин і відмовлялася помічати нагальність питання її розробки. Проект «Без Кордонів» закликає Україну вжити негайних заходів щодо виконання зобов’язань за міжнародними договорами з прав людини та угодами в рамках  Східного партнерства, створити правову базу для захисту прав меншин та попередження порушень їх прав, а також забезпечити активну участь меншин у цьому процесі.

The web-site is created with the support of Open Society Institute
Creative Commons License Content on this site is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivs 3.0 Unported License.