УВКБ ООН вітає ініціативу щодо законодавчих змін, пов’язаних із затриманням іноземців

Липень 1, 2013

Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) вітає законодавчу ініціативу щодо вдосконалення процедур, пов’язаних із затриманням іноземців в Україні[1].

УВКБ ООН схвалює той факт, що проект Закону, який наразі перебуває на розгляді у Верховній Раді, сприятиме узгодженню української практики затримання мігрантів з міжнародними та європейськими стандартами, і закликає законодавців прийняти запропоновані зміни. Оскільки на практиці багато осіб, затриманих у зв’язку з порушенням міграційного законодавства, звертаються за наданням міжнародного захисту в Україні, а отже є особами під опікою УВКБ ООН.

Коли іноземців затримують з метою примусового видворення, це не відбувається ані для звичної мети затримання, ані для покарання чи стримування. Терміни покарання за адміністративні правопорушення, наприклад, спробу перетину кордону за відсутності відповідних документів, передбачені в законодавстві і, зазвичай, є короткими (до 15 діб адміністративного арешту).

Коли іноземців затримують з метою примусового видворення на строк до 12 місяців, єдиною метою подібного затримання є зібрання необхідної для видворення інформації та документів. Законодавство, пов’язане із таким затриманням, повинно включати процедурні гарантії задля забезпечення реалізації мети затримання, а також законності та виконанню рішення про примусове видворення.

Проект Закону, що перебуває на розгляді, запровадить зміни, необхідні для захисту прав іноземців в контексті примусового видворення:

Проект Закону забезпечить можливість затримання іноземців з метою примусового видворення лише на підставі рішення суду. Чинне законодавство дозволяє адміністративним органам таким, як Державна прикордонна служба України, приймати рішення щодо розміщення іноземців, затриманих у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону в ПТПІ без надання жодних гарантій щодо швидкого судового перегляду таких рішень. Ця практика суперечить Конституції України, згідно з якою позбавлення свободи особи на термін, що перевищує 72 години, здійснюється на підставі рішення суду. Це також протирічить нормам Європейської конвенції з прав людини, в якій зазначено, що особи, позбавлені свободи, мають право ініціювати провадження, в ході якого «суд без зволікання встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.» [2] Ця норма також є частиною нормативно-правової бази ЄС у сфері притулку, включно з нещодавно прийнятою новою редакцією директиви, в якій зазначено, що «держави-члени повинні забезпечити швидкий судовий перегляд законності рішення про затримання.»[3]

  • Крім того, проект Закону запроваджує періодичний судовий перегляд потреби утримання осіб під вартою з метою примусового видворення. У 2012 році періодичний судовий перегляд було запроваджено в рамках нового Кримінального процесуального кодексу для певних категорій затриманих, і тому подібне має застосовуватись до іноземців, які перебувають в адміністративному затриманні. Дане положення означає, що кожний місяць адміністративний орган, що відповідає за примусове видворення осіб, повинен надавати судам докази того, що вживаються відповідні заходи для реалізації депортації. Затримані іноземці також матимуть змогу представити свою аргументацію щодо того, чому їхнє видворення є незаконним чи неможливим до виконання. Це зробить всю систему примусового видворення більш справедливою і ефективною. На сьогоднішній день багато іноземців затримуються на 12 місяців (суспільним коштом) за відсутності будь-яких реальних зусиль з боку держави щодо їхньої депортації. Окрім того, що це є сумнівним використанням обмежених ресурсів, подібна ситуація також порушує положення Європейської конвенції з прав людини, яка передбачає, що, якщо державні органи не ретельно здійснюють процедуру примусового видворення, утримання особи під вартою стає незаконним.[4]
  • Введення безоплатної правової допомоги в Україні на початку 2013 року є важливим кроком, що уможливлює надання правових консультацій та покращення захисту тих осіб, які не мають на це власних коштів. Згідно з чинним законодавством, безоплатна правова допомога надається лише тим іноземцям, які прибувають з країн, що підписали з Україною угоду про надання такої правової допомоги. Це означає, що іноземці з деяких країн, наприклад, країн СНД, мають право на безкоштовну правову допомогу у випадку затримання у зв’язку з порушенням міграційного законодавства, включно з тими випадками, коли їх викликають до суду з метою депортації. Іноземці з більш віддалених регіонів не мають доступу до безоплатної правової допомоги. Це положення має дискримінаційний характер і не є пропорційним. Всі іноземці, а особливо ті, хто не володіє місцевими мовами і не розуміє української правової системи, потребують правової допомоги у випадку адміністративних правопорушень, зокрема щодо примусового видворення. До цих осіб може застосовуватись адміністративне затримання строком до 12 місяців, що становить серйозне порушення їх особистої свободи, а без правової консультації і представництва вони не в змозі висловити свою аргументацію щодо того, з яких причин їх примусове видворення є незаконним і не може бути здійсненим. Через цю прогалину шукачів міжнародного захисту перебувають в зоні особливого ризику, оскільки їхній страх стати жертвами тортур чи жорстокого поводження після примусового видворення належним чином не проаналізовано. Проект Закону передбачає усунення дискримінації у наданні безоплатної правової допомоги іноземцям, яким загрожує адміністративна відповідальність чи депортація. Це також приведе українське законодавство у відповідність до європейських стандартів. [5]
  • Проект Закону також запроваджує інші положення для захисту прав іноземців в таких провадженнях. Зважаючи на серйозність цих питань для іноземців, які, ймовірно, протистоять примусовому видворенню до країни, в якій їм загрожує небезпека, або тривале ув’язнення, законопроект передбачає, що суди мають розглядати справи щодо примусового видворення протягом п’яти днів із дня відкриття провадження (а не з дня надходження позовної заяви). Крім того, апеляційні суди повинні розглядати справи про примусове видворення протягом п’яти днів з моменту вручення особі рішення суду першої інстанції (не з моменту проголошення рішення), що дає іноземцю більше часу для отримання правової допомоги, пошуку перекладача та формулювання правового обґрунтування. Ці невеликі доповнення зроблять засоби захисту прав більш доступними для іноземців і сприятимуть рівноправності сторін у судових засіданнях . Крім того, проект Закону повторно запроваджує положення, яке раніше було в українському законодавстві, згідно з яким у справах за позовними заявами іноземців та осіб без громадянства довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді може бути посвідчена за рішенням суду , а не тільки нотаріусом. Цей нюанс має вагоме значення для іноземців, які не мають документів, що посвідчують особу, оскільки вони не можуть користуватися послугами нотаріуса.

Проект Закону стане вагомим досягненням у сфері захисту іноземців, включно з шукачами міжнародного захисту, в Україні. УВКБ ООН сподівається, що законодавці розглянуть цей документ з належною увагою з огляду на зобов’язання країни у сфері прав людини.

26 червня 2013 року


[2] Європейська конвенція з прав людини, ст. 5(4).

[3] Директива ЄС «Про умови прийому осіб, які звертаються за міжнародним захистом», 14654/1/12, ст. 9.3.

[4] Див., наприклад, ЄСПЛ, Сайн проти Чеської Республіки, № 60538/00, 25 січня 2005 року.

Директива ЄС «Про умови прийому осіб, які звертаються за міжнародним захистом», 14654/1/12, ст. 9.4. та 9.6.

Share this:
Share this page via Email Share this page via Stumble Upon Share this page via Digg this Share this page via Facebook Share this page via Twitter
Останні публікації

Результати дослідження поінформованості ЛГБТ-спільноти та запрошення до участі в онлайн-курсі

Художница Алевтина Кахидзе: Клубника Андреевна и постановление http://www.sbu.gov.ua/sbu/cont

Художница Алевтина Кахидзе нарисовала историю своей  мамы, которая не может выехать из-под обстрелов в Донецкой области в безопасную часть Украины, так как для этого нужно подать документы на разрешение пересечения линии столкновений (см. временный порядок выезда на сайте СБУ) и затем долго ожидать его получения.
Правозащитные организации уже предупреждали о незаконности и опасности подобной практики.

ДОВІДКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

ДОВІДКА ЩОДО ПРОДОВЖЕННЯ СТРОКУ ПЕРЕБУВАННЯ В УКРАЇНІ

ДОВІДКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ПОСВІДКИ НА ТИМЧАСОВЕ ПРОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ

ДОВІДКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ПОСВІДКИ НА ПОСТІЙНЕ ПРОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ

Правозахисники у правовому полі, що стискається: Приклад України

(Виступ Максима Буткевича на заході Frontline Defenders у Раді ООН з прав людини, 10 березня 2014 р.)

 Коли планувався цей захід, на якому мені випала честь виступати, ситуація в моїй країні - Україні - вже почала привертати увагу світової спільноти. Втім, наразі, ситуація серйозно змінилася. Українці не лише пройшли через масові громадянські протести, жорстокі вуличні протистояння, вбивства людей, які виборювали свої права і свободи, падіння попереднього режиму, - але й зробили перші кроки в побудові нової, більш демократичної країни, і зіткнулися з іноземною воєнною окупацією.

Що Заходу потрібно знати про крайніх правих на Евромайдані

Блог Антона Шеховцова

Джерело

Багато хто на Заході запитує про участь українських радикальних націоналістів на київському Евромайдані. Деякі нібито ліві сайти як World Socialist Web Site (Світова Соціалістична Мережа) опублікували відверту брехню щодо Евромайдану та ролі крайніх правих у цих протестах: ці сайти намагаються ублажити російських імперіалістів, які щодня роблять все, щоби позбавити Україну її слабкої незалежности.

Закрити кримінальне провадження проти фальсифікаторів порносправи не вийшло

Напередодні Нового року, 30-го грудня, суддя Вишар І.Ю. скасував постанову Вінницької обласної прокуратури про закриття кримінального провадження за фактом притягнення завідомо невинуватого Дмитра Гройсмана до кримінальної відповідальності за ст. 372 Кримінального кодексу.

Заява Проекту «Без Кордонів» та Мережі меншин Східного партнерства стосовно ситуації з правами меншин в Україні, зокрема у сфері злочинів на ґрунті ненависті та відповідних дій держави в даному напрямку. Нарада ОБСЄ з розгляду виконання в галузі людського виміру, Варшава, 24 вересня 2013 року

Проект «Без Кордонів» вітає розробку Україною Стратегії захисту та інтеграції ромської національної меншини та Плану заходів щодо реалізації Стратегії.  Водночас, ми вимушені звернути увагу на відсутність будь-яких ефективних дій щодо прав інших меншин в Україні.  Держава роками не використовувала можливостей формулювання політики із захисту прав меншин і відмовлялася помічати нагальність питання її розробки. Проект «Без Кордонів» закликає Україну вжити негайних заходів щодо виконання зобов’язань за міжнародними договорами з прав людини та угодами в рамках  Східного партнерства, створити правову базу для захисту прав меншин та попередження порушень їх прав, а також забезпечити активну участь меншин у цьому процесі.

The web-site is created with the support of Open Society Institute
Creative Commons License Content on this site is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivs 3.0 Unported License.