УВКБ ООН занепокоєне наслідками змін до законодавства для осіб, які шукають захисту в Україні

Листопад 24, 2012

УВКБ ООН вітає зусилля, які докладає Україна для вдосконалення якості та узгодженості законодавства у сфері притулку. Оскільки План дій з лібералізації візового режиму між Україною та Європейським Союзом передбачає, що законодавство має відповідати як міжнародним, так і європейським стандартам, УВКБ ООН продовжує підтримувати владу в тлумаченні і застосуванні цих стандартів. У зв’язку з цим ми звертаємо увагу на набуття чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Закону України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» 15 листопада 2012 року.

Метою закону є: забезпечити відображення у відповідних законодавчих актах численних позитивних змін запроваджених Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011. Наприклад, розробка даного Закону надавала можливість вдосконалити функціонування системи притулку в Україні.

Проте, УВКБ ООН відзначає, що в нещодавно прийнятих змінах органи влади не скористалися нагодою узгодити інші законодавчі акти із стандартами ЄС, що фактично скасовує ряд прогресивних норм, запроваджених в Законі 2011 року «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Чотири ключові питання потребують подальшої уваги.

По-перше, зміни до Закону України «Про імміграцію», не надають можливості особам зі статусом додаткового захисту отримати дозвіл на постійне проживання. Відповідно до стандартів ЄС, всі особи, які отримують міжнародний захист, мають право отримати дозвіл на постійне проживання через пять років[1]. Мета цієї норми очевидна: дозвіл на постійне проживання закладає основу для повної інтеграції цих осіб в національне суспільство, що сприяє кращій економічній та соціальній узгодженості. На жаль, пропозицію народного депутата України пана Ківалова щодо введення цієї норми було відхилено. Далека перспектива отримання дозволу на проживання продовжуватиме спонукати шукачів притулку вирушати в напрямку ЄС, користуючись нерегулярними каналами, що сприятиме роботі існуючих мереж, які займаються незаконним переправленням та торгівлею людьми.

По-друге, УВКБ ООН пропонувало запровадити регулярний судовий перегляд підстав для затримання у тих випадках, коли особи перебувають в адміністративному затриманні з метою депортації. В Україні таке затримання може тривати до 12 місяців. Європейський суд з прав людини постановив, що у випадках, коли мова йде про депортацію такий перегляд повинен проводитися частіше (загалом, раз на два місяці), оскільки «фактори, повязані з розглядом…справ щодо депортації та ретельності влади при розгляді таких справ, можуть змінюватися з плином часу»[2]. В Україні відсутність регулярного судового перегляду спричинило тривале затримання шукачів статусу біженця. Наприклад, у 2012 році УВКБ ООН помітило, що багато шукачів притулку (включно з вихідцями із Афганістану, Еритреї та Сомалі) залишалися в пунктах затримання навіть у той час, коли їх заяви про надання захисту вже перебували на розгляді по суті. Ці шукачі притулку оскаржили рішення про депортацію і затримання; однак, практика засвідчує, що вони повинні довго чекати – часом 6-9 місяців – на розгляд їх справ в апеляційному адміністративному суді. Багато шукачів статусу біженця залишаються в затриманні протягом 12 місяців, оскільки влада не може їх депортувати з різних практичних чи фінансових причин. Згодом їх звільняють, у зв’язку з закінченням максимального терміну затримання і єдине, що їм залишається – це знову намагатися перетнути кордон з ЄС. 

По-третє, зміни до Закону України «Про Державну прикордонну службу України» надають Державній прикордонній службі повноваження приймати рішення про розміщення іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців, якщо осіб було затримано у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України. До тепер дозвіл на таке затримання мав видавати суд, а не адміністративний орган, що є значно кращим підходом. Відповідно до статті 29 Конституції України дозвіл на затримання має надавати суд, і європейське право у сфері захисту прав людини підкріплює цю норму, яка є основоною гарантією особистої свободи.  

По-четверте, влада не скористалася нагодою гармонізувати термін “особа, яка потребує додаткового захисту” в статті 1 (13) Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» із ширшим колом осіб, яких заборенено примусово повертати чи видворяти за статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Зокрема стаття 31 Закону забороняє примусово повертати чи видворяти осіб до країн де їх життю або здоров’ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок “загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини”, і відповідає стандартам законодавства ЄС в сфері притулку (зокрема Статті 15(c) Кваліфікаційної Директиви ЄС). На практиці така гармонізація забезпечила б особам, які рятуються від таких конфліктів, як нинішній конфлікт у Сирії, можливість отримати міжнародний захист. Як зазначила пані Ноель Калхун, Радник з правових питань УВКБ ООН, «Така неузгодженість між двома законами означає, що люди, які рятуються від збройного конфлікту, потрапляють в небезпечний правовий вакуум: Закон «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» захищає їх від примусового повернення та видворення, проте Закон «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» не надає їм жодного правового статусу. Цих людей не мають права депортувати, однак вважається, що вони перебувають в Україні нелегально».

Насамкінець, УВКБ ООН зауважує, що змінюється юрисдикція судів щодо розгляду справ про примусове видворення. Такі справи раніше розглядалися окружними адміністративними судами, проте тепер їх будуть розглядати суди загальної юрисдикції за місцем розташування державного органу, який ініціює справу. Підстави такої зміни незрозумілі. Однак, УВКБ ООН відмічає, що за останні декілька років адміністративні суди вдосконалили свій досвід у розгляді справ щодо притулку та міграції, і ця зміна зумовить потребу в більших інвестиціях зі сторони держави для підготовки нових суддів в цій галузі права. (більш ніж 30 обгрунтованих рішень окружних адміністративних судів стосовно спорів щодо примусового видворення доступні у розділі ІІІ http://www.unhcr.org.ua/uk/resursi/2011-10-14-07-44-55)

УВКБ ООН віддає належне зусиллям з боку Уряду України, спрямованим на гармонізацію національного законодавства і досягнення відповідності міжнародним та європейським стандартам. УВКБ ООН висловлює свою готовність підтримати державні органи в усуненні решти прогалин для того, щоб особи з потребами в міжнародному захисті могли користуватися своїми правами в Україні.

Share this:
Share this page via Email Share this page via Stumble Upon Share this page via Digg this Share this page via Facebook Share this page via Twitter
Останні публікації

Результати дослідження поінформованості ЛГБТ-спільноти та запрошення до участі в онлайн-курсі

Художница Алевтина Кахидзе: Клубника Андреевна и постановление http://www.sbu.gov.ua/sbu/cont

Художница Алевтина Кахидзе нарисовала историю своей  мамы, которая не может выехать из-под обстрелов в Донецкой области в безопасную часть Украины, так как для этого нужно подать документы на разрешение пересечения линии столкновений (см. временный порядок выезда на сайте СБУ) и затем долго ожидать его получения.
Правозащитные организации уже предупреждали о незаконности и опасности подобной практики.

ДОВІДКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

ДОВІДКА ЩОДО ПРОДОВЖЕННЯ СТРОКУ ПЕРЕБУВАННЯ В УКРАЇНІ

ДОВІДКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ПОСВІДКИ НА ТИМЧАСОВЕ ПРОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ

ДОВІДКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ПОСВІДКИ НА ПОСТІЙНЕ ПРОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ

Правозахисники у правовому полі, що стискається: Приклад України

(Виступ Максима Буткевича на заході Frontline Defenders у Раді ООН з прав людини, 10 березня 2014 р.)

 Коли планувався цей захід, на якому мені випала честь виступати, ситуація в моїй країні - Україні - вже почала привертати увагу світової спільноти. Втім, наразі, ситуація серйозно змінилася. Українці не лише пройшли через масові громадянські протести, жорстокі вуличні протистояння, вбивства людей, які виборювали свої права і свободи, падіння попереднього режиму, - але й зробили перші кроки в побудові нової, більш демократичної країни, і зіткнулися з іноземною воєнною окупацією.

Що Заходу потрібно знати про крайніх правих на Евромайдані

Блог Антона Шеховцова

Джерело

Багато хто на Заході запитує про участь українських радикальних націоналістів на київському Евромайдані. Деякі нібито ліві сайти як World Socialist Web Site (Світова Соціалістична Мережа) опублікували відверту брехню щодо Евромайдану та ролі крайніх правих у цих протестах: ці сайти намагаються ублажити російських імперіалістів, які щодня роблять все, щоби позбавити Україну її слабкої незалежности.

Закрити кримінальне провадження проти фальсифікаторів порносправи не вийшло

Напередодні Нового року, 30-го грудня, суддя Вишар І.Ю. скасував постанову Вінницької обласної прокуратури про закриття кримінального провадження за фактом притягнення завідомо невинуватого Дмитра Гройсмана до кримінальної відповідальності за ст. 372 Кримінального кодексу.

Заява Проекту «Без Кордонів» та Мережі меншин Східного партнерства стосовно ситуації з правами меншин в Україні, зокрема у сфері злочинів на ґрунті ненависті та відповідних дій держави в даному напрямку. Нарада ОБСЄ з розгляду виконання в галузі людського виміру, Варшава, 24 вересня 2013 року

Проект «Без Кордонів» вітає розробку Україною Стратегії захисту та інтеграції ромської національної меншини та Плану заходів щодо реалізації Стратегії.  Водночас, ми вимушені звернути увагу на відсутність будь-яких ефективних дій щодо прав інших меншин в Україні.  Держава роками не використовувала можливостей формулювання політики із захисту прав меншин і відмовлялася помічати нагальність питання її розробки. Проект «Без Кордонів» закликає Україну вжити негайних заходів щодо виконання зобов’язань за міжнародними договорами з прав людини та угодами в рамках  Східного партнерства, створити правову базу для захисту прав меншин та попередження порушень їх прав, а також забезпечити активну участь меншин у цьому процесі.

The web-site is created with the support of Open Society Institute
Creative Commons License Content on this site is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivs 3.0 Unported License.