Директива Ради 2004/113/EC від 13 грудня 2004 року, що забезпечує застосування принципу рівного ставлення до чоловіків і жінок у доступі до товарів і послуг, а також у їхньому постачанні

Липень 19, 2012

Офіційний Вісник L 373 , 21/12/2004 P. 0037 - 0043

РАДА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ,

керуючись Договором про заснування Європейського співтовариства, а саме статтею 13 частиною 1,

враховуючи пропозицію Комісії,

враховуючи Думку Європейського парламенту [1],

враховуючи Думку Європейського комітету з економічних та соціальних питань [2],

враховуючи думку Комітету Регіонів [3],

беручи до уваги те, що:

(1) Відповідно до статті 6 Договору про Європейський союз, Союз засновано на принципах свободи, демократії, дотримання прав людини і основоположних свобод та законності – принципах, що є спільними для всіх держав-членів; і Союз дотримується основоположних прав, гарантованих Європейською конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, і таких, що випливають в якості загальних принципів європейського економічного співтовариства зі спільних конституційних традицій держав-членів.

(2) Право на рівність перед законом і на захист від дискримінації всіх осіб становить універсальне право, визнане Загальною декларацією прав людини, Конвенцією Організації Об’єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок, Міжнародною конвенцією про ліквідацію всіх форм расової дискримінації і Пактів Організації Об’єднаних Націй про громадянські та політичні права та про економічні, соціальні та культурні права, а також Європейською конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, підписантами яких є всі держави-члени.

(3) Забороняючи дискримінацію, важливо дотримуватися інших основоположних прав і свобод, включаючи захист приватного і сімейного життя і транзакцій, що виникають у цьому контексті, а також свободи віросповідання.

(4) Рівність між жінками і чоловіками – основоположний принцип Європейського Союзу. Статті 21, 23 та 23 Хартії з прав людини Європейського Союзу забороняють будь-яку дискримінацію за ознакою статі та вимагають у всіх сферах забезпечення рівності між жінками і чоловіками.

(5) Стаття 2 Договору про заснування Європейського співтовариства має положення, відповідно до якого сприяння рівності є одним із визначальних завдань Співтовариства. Так само, стаття 3(2) Договору вимагає від Співтовариства прагнути ліквідації нерівності і запроваджувати рівність між чоловіками і жінками в усіх видах діяльності.

(6) У Повідомленні про програму дій з соціальної політики Комісія виголосила намір створити директиву щодо статевої дискримінації поза ринком праці. Така пропозиція цілком відповідає Рішенню Ради 2001/51/EC від 20 грудня 2000 року, яким відкрито Програму з рамкової стратегії Співтовариства щодо гендерної рівності (2001-2005) [4], що охоплюватиме всю політику Співтовариства з метою сприяння рівності чоловіків і жінок через регулювання політики та здійснення практичних заходів для покращення становища чоловіків і жінок у суспільстві.

(7) Під час зустрічі в Ніцці 7-9 грудня 2000 року Європейська рада запропонувала Комісії укріпити пов’язані з рівністю права шляхом видання пропозиції для ухвалення директиви щодо просування гендерної рівності у сфери, відмінні від трудового і професійного життя.

(8) Співтовариством було прийнято декілька юридичних інструментів для профілактики і боротьби зі статевою дискримінацією на ринку праці. Ці інструменти підтвердили цінність законодавчого процесу в боротьбі проти дискримінації.

(9) Дискримінація за статтю, включаючи переслідування і сексуальне домагання, має місце також у сферах поза ринком праці. Ця дискримінація може бути так само шкідливою, стаючи бар’єром для повної і успішної інтеграції чоловіків і жінок в економічне і соціальне життя.

(10) Проблеми особливо виразні у сфері доступу до товарів і послуг, а також їхнього постачання. Отже, в цій сфері необхідна профілактика і ліквідація дискримінації за ознакою статі. Так само, як і у випадку Директиви Ради 2000/43/EC від 29 червня 2000 року, що застосовує принцип рівного ставлення до осіб, незалежно від расового чи етнічного походження [5], цієї мети краще досягнути засобами законотворчості Співтовариства.

(11) Таке законодавство має забороняти дискримінацію за статтю у доступі до товарів і послуг, а також у їхньому постачанні. Товари слід розуміти в сенсі Договору про заснування Європейського співтовариства, зокрема, в частині щодо вільного пересування товарів. Послуги слід розуміти в сенсі статті 50 цього Договору.

(12) Для профілактики дискримінації за статтю, дану Директиву слід застосувати як до прямої, так і до непрямої дискримінації. Пряма дискримінація має місце лише тоді, коли на підставі статевої належності до однієї особи ставляться з меншим сприянням, ніж до іншої особи в аналогічній ситуації. Так, наприклад, ситуацію відмінного ставлення до чоловіків і жінок під час надання послуг з охорони здоров’я, що зумовлене фізичними відмінностями між чоловіками і жінками, не можна зарахувати до аналогічних ситуацій, і отже таке ставлення не містить дискримінації.

(13) Заборона дискримінації має застосовуватися до осіб, котрі забезпечують товарами і послугами громадськість, поза сферою приватного чи сімейного життя і транзакцій, що виникають у цьому контексті. Її не слід застосовувати ані в контексті засобів масової інформації чи реклами, ані в галузі державної чи приватної освіти.

(14) Всі особи користуються свободою укладання договорів, в тому числі свободою обирати торгового партнера. Особа, яка пропонує товари чи послуги, може мати не одну суб’єктивну причину для такого чи іншого вибору партнера для укладання угоди. Тією мірою, якою вибір партнера не ґрунтується на статевій належності особи, дана Директива не може обмежувати особистої свободи вибору партнера для укладання угоди.

(15) На теперішній час наявні декілька діючих юридичних інструментів для імплементації принципу рівного ставлення до чоловіків і жінок у справах працевлаштування і зайнятості. Отже, дана Директива не має застосовуватися у цій сфері. Те саме стосується проблем самостійної підприємницької діяльності в тій мірі, якою їх регулює існуюче законодавство. Директива повинна застосовуватися лише до страхування та грошової допомоги, що мають приватний, добровільний характер і відокремлені від відносин працевлаштування.

(16) Розбіжності у ставленні можуть бути прийнятними лише у разі їхнього виправдання законною метою. Законною метою є, приміром, захист жертв сексуального насильства (у таких випадках, як організація одностатевих притулків), мотиви інтимності та благопристойності (у таких випадках, як влаштування особи у частині власного житлового приміщення), дотримання гендерної рівності або переслідування інтересів чоловіків чи жінок (наприклад, одностатеві добровільні колективи), свобода асоціацій (у випадках членства в одностатевих приватних клубах) та організація спортивної діяльності (наприклад, одностатеві спортивні заходи). Втім, будь-яке обмеження має бути доречним і необхідним в перспективі критеріїв, наявних у практиці Верховного Суду Європейського Союзу.

(17) Принцип рівного ставлення у доступі до товарів та послуг не означає забезпечення чоловіків та жінок визначеними частками, аж поки забезпечення не набере ознак сприяння представникам однієї статі.

(18) У наданні страхових та інших подібних фінансових послуг поширене використання пов’язаних зі статтю актуарних факторів. Аби забезпечити рівне ставлення до чоловіків і жінок, використання статі як актуарного фактору не може призводити до розбіжностей в індивідуальних страхових преміях та виплатах. Щоб уникнути раптової реструктуризації ринку, застосування цього правила має охопити тільки нові контракти, укладені після дати транспонування даної Директиви.

(19) Певні категорії ризиків можуть варіювати між статями. У деяких випадках стать є одним, але не єдиним необхідно визначальним фактором в оцінці ризиків, які страхують. Для контрактів страхування таких видів ризиків держави-члени можуть вирішити зробити винятки з правила позастатевих страхових премій і виплат, якщо вони можуть гарантувати вірогідність, регулярний перегляд і загальну доступність актуарних даних, що на них ґрунтуються відповідні розрахунки. Винятки можна дозволити тільки у тому разі, якщо національне законодавство ще досі не застосувало позастатевого правила. За п’ять років після транспонування даної Директиви, держави-члени повинні знову перевірити виправданість цих винятків, беручи до уваги найсвіжіші актуарні дані і доповідь Комісії за три роки від дати транспонування.

(20) Менш сприятливе ставлення до жінок через вагітність чи материнство має вважатися формою прямої дискримінації за статтю, і отже підлягає забороні в страхуванні та подібних фінансових послугах. Отже, витрати, пов’язані з рисками вагітності та материнства, не можна приписувати лише одній статі.

(21) Особам, котрі зазнали дискримінації за статтю, необхідно мати адекватні засоби юридичного захисту. Аби забезпечити більш ефективний рівень захисту, слід уповноважити асоціації, організації та інших юридичних осіб також брати участь у судових розглядах за рішенням держав-членів: вони можуть або представляти інтереси або підтримувати осіб, котрі стали жертвами, не порушуючи національних процесуальних норм щодо представництва і захисту в суді.

(22) Якщо, судячи з представлених доказів, іде розгляд справи про дискримінацію, необхідна адаптація правила про тягар доказування: для того, щоб ефективно застосувати принцип рівного ставлення, при наданні доказів дискримінації тягар доказування слід перекласти знову на обвинуваченого.

(23) Ефективне застосування принципу рівного ставлення потребує адекватного судового захисту від віктимної поведінки.

(24) Задля сприяння принципу рівного ставлення держави-члени мають заохочувати діалог із зацікавленими сторонами, які, відповідно до національного законодавства і правозастосування, мають законний інтерес долучитися до боротьби проти дискримінації за статевою належністю у сфері доступу до товарів і послуг, а також їхнього постачання.

(25) Захист від дискримінації за ознакою статі необхідно посилити заснуванням в кожній державі-члені однієї чи кількох установ, компетентних аналізувати коло споріднених проблем, вивчати можливі засоби для їх вирішення і надавати жертвам реальну підтримку. Одна чи кілька таких установ можуть бути ті самі, що відповідають на національному рівні за захист прав людини, охорону особистих прав або застосування принципів рівного ставлення.

(26) Дана Директива вимагає мінімальних зобов’язань, даючи державам-членам можливість прийняти чи залишити сприятливіші норми. Імплементація даної Директиви не може бути використана для виправдання регресу у вирішенні проблеми, порівняно до теперішнього стану у кожній державі-члені.

(27) У справах про порушення зобов’язань за даною Директивою держави-члени мають передбачити винесення ефективних та виважених вироків, що справлятимуть стримуючу дію.

(28) Оскільки завдання даної Директиви, що полягають у забезпеченні загального високого рівня захисту від дискримінації в усіх державах-членах, не можна виконати в належному обсязі силами держав-членів, а, з причин особливостей масштабу і впливу дії, лише на рівні Співтовариства, Співтовариство може вжити заходи відповідно до принципу субсидіарності, як це визначено у статті 5 Договору. Відповідно до принципу пропорційності, визначеного у цій статті, дана Директива не виходить за межі необхідного для реалізації поставлених цілей.

(29) У відповідності до статті 34 міжінституційного договору про покращення законотворчості [6], держави-члени заохочені складати для себе і публікувати в інтересах усього Співтовариства власні таблиці, що, за можливості, ілюструватимуть відношення між Директивою та заходами транспонування,

ПРИЙНЯЛА ДАНУ ДИРЕКТИВУ:

РОЗДІЛ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1

Мета

Мета даної Директиви полягає у розробці плану подолання дискримінації за ознакою статі у доступі до товарів і послуг, а також їхнього постачання для ефективного застосування в державах-членах принципу рівного ставлення до чоловіків і жінок.

Стаття 2

Визначенння

Для цілей даної Директиви застосовні такі визначення:

(a) пряма дискримінація: коли за ознакою статі до однієї особи ставляться з меншим сприянням, аніж до іншої особи в аналогічній ситуації;

(b) непряма дискримінація: коли на перший погляд нейтральна норма, критерій або практика становлять осіб однієї статі у невигідне становище порівняно до осіб іншої статі, якщо тільки таку норму, критерій або практику не можна об’єктивно виправдати законною метою, а засоби досягнення цієї мети не є доречними і необхідними;

(c) переслідування: коли небажана поведінка по відношенню до статі особи має місце з метою завдання шкоди гідності особи, створення атмосфери залякування, агресії, приниження, сорому чи образи, або призводить до таких наслідків;

(d) сексуальне домагання: коли має місце будь-яка форма небажаної фізичної, словесної, несловесної або фізичної дії сексуального характеру з метою завдання шкоди гідності особи, зокрема створення атмосфери залякування, агресії, приниження, сорому чи образи або призводить до таких наслідків.

Стаття 3

Сфера застосування

1. У рамках наданих Співтовариству повноважень дана Директива застосовна до всіх осіб, котрі пропонують доступні для громадськості товари чи послуги, незалежно від перебування зацікавленої особи в публічному чи приватному секторі, включаючи державні установи, але поза приватною сферою чи сімейним життям та транзакціями, що виникають у цьому контексті.

2. Дана Директива не обмежує особистої свободи вибору партнера для укладання договору тією мірою, якою особистий вибір партнера для укладання угоди не здійснюють, виходячи зі статевої належності особи.

3. Дана Директива не застосовна до змісту, що передають засоби масової інформації, та змісту реклами, а також у галузі освіти.

4. Дана Директива не застосовна до відносин у сфері працевлаштування і зайнятості. Дана Директива не застосовна до відносин самостійної трудової діяльності в тій мірі, якою ці відносини врегульовані іншими нормативно-правовими актами Співтовариства.

Стаття 4

Принцип рівного ставлення

1. Для цілей даної Директиви принцип рівного ставлення до чоловіків і жінок означатиме таке:

(a) відсутність прямої дискримінації за статтю, в тому числі меншого сприяння жінкам через вагітність та материнство;

(b) відсутність непрямої дискримінації за статтю.

2. Дана Директива не заміщає сприятливіших норм про захист від дискримінації жінок у зв’язку з вагітністю та материнством.

3. Переслідування і сексуальне домагання в сенсі Директиви дорівнюватимуть дискримінації за статевою ознакою, і отже, підлягатимуть забороні. Відмова особи від таких дій або примус до них не можуть бути використані для звинувачення цієї особи.

4. Вказівка до застосування прямої чи непрямої дискримінації за статевою ознакою дорівнюватиме дискримінації в сенсі даної Директиви.

5. Дана Директива не заперечує відмінності у ставленні, якщо постачання товарів чи надання послуг виключно або переважно особам однієї статі виправдані законною метою та засоби досягнення такої мети доречні і необхідні.

Стаття 5

Актуарні фактори

1. Держави-члени гарантуватимуть те, що всі нові контракти, укладені найпізніше після 21 грудня 2007 року, використовуватимуть фактор статі у розрахунках премій і виплат у страхуванні та подібних фінансових послугах так, що останній не матиме наслідком відмінність в індивідуальних сумах премій і виплат.

2. В якості винятку до абзацу 1, держави-члени можуть до 21 грудня 2007 року прийняти рішення про дозвіл пропорційних відмінностей в індивідуальних сумах премій і виплат, якщо стать особи використовують як визначальний фактор в оцінюванні ризику на основі дійсних і достовірних актуарних та статистичних даних. Такі держави-члени поінформують Комісію та гарантуватимуть збір, публікацію і регулярне поновлення точних даних щодо використання статі як актуарного фактору. Такі держави-члени мають переглянути власне рішення через п’ять років після 21 грудня 2007 року, враховуючи матеріали згаданої у статті 16 доповіді Комісії, і передати Комісії результати цього перегляду.

3. В будь-якому разі нарахування коштів, пов’язаних з вагітністю та материнством, не матимуть наслідком відмінностей в індивідуальних сумах премій і виплат.

Держави-члени можуть відкласти імплементацію необхідних для виконання цього положення заходів не довше як на два роки від 21 грудня 2007 року. Для цього держави-члени повинні невідкладно повідомити Комісію.

Стаття 6

Позитивна дія

Аби сприяти реальному втіленню абсолютної рівності чоловіків і жінок, принцип рівного ставлення не заважатиме будь-якій державі-члену продовжувати або започатковувати конкретні заходи профілактики чи компенсації незручностей, пов’язаних зі статтю.

Стаття 7

Мінімальні вимоги

1. Держави-члени можуть ухвалювати чи залишити ті норми, що є ефективнішими для захисту принципу рівного ставлення до чоловіків і жінок, аніж норми, запроваджені даною Директивою.

2. Імплементація даної Директиви за жодних обставин не є підставою для зниження рівня захисту проти дискримінації, досі забезпечуваного державами-членами у сферах застосування даної Директиви.

РОЗДІЛ II

ЗАСОБИ І РЕАЛІЗАЦІЯ

Стаття 8

Захист прав

1. Держави-члени забезпечуватимуть судові та/або адміністративні процедури, в тому числі процедури примирення, там, де вони це вважатимуть за доцільне, аби гарантувати, що зобов’язання за даною Директивою, виявляться доступними для всіх осіб, котрі відчувають себе потерпілими внаслідок несправедливого застосування до них принципу рівного ставлення, навіть тоді, коли стосунки, в яких заявник убачає дискримінацію, припинено.

2. Держави-члени запровадять до власних національних правових систем такі заходи, що передбачатимуть справжню та ефективну компенсацію або відшкодування, за визначенням держав-членів, за втрати і шкоду, яких зазнала потерпіла особа від дискримінації в сенсі даної Директиви. Компенсація або відшкодування є стримуючими заходами і мають відповідати перенесеному стражданню. Попереднє затвердження верхньої межі не має стримувати розмір таких компенсацій або відшкодувань.

3. Держави-члени забезпечать такий стан справ, що асоціації, організації чи інші юридичні особи, які, згідно з критеріями національного законодавства, мають законний інтерес у сприянні дотримання положень даної Директиви, зможуть брати участь від імені чи на стороні заявника, за його чи її згодою, у будь-якій судовій чи адміністративній процедурі на виконання зобов’язань за даною Директивою.

4. Абзаци 1 і 3 не впливатимуть на зміну національних правил щодо строків подання позовів щодо принципу рівного ставлення.

Стаття 9

Тягар доказування

1. Держави-члени вживатимуть необхідні заходи, прийняті в національних судових системах, аби особи, котрі відчувають себе потерпілими від недотримання принципу рівного ставлення, представили на розгляд суду чи іншої компетентної владної установи факти, що дають змогу припускати факт прямої чи непрямої дискримінації, а відповідач повинен в такому разі довести, що принцип рівного ставлення не порушено.

2. Абзац 1 не утримує держави-членів від запровадження правил доказування, що є більш сприятливими до позивачів.

3. Абзац 1 не застосовний у кримінальних процесах.

4. Абзаци 1, 2 і 3 також застосовні до всіх судових розглядів, ініційованих відповідно до Статті 8 (3).

5. Державам-членам не слід застосовувати абзац 1 до судових розглядів, в яких суд чи інша компетентна владна установа мають розслідувати факти у справі.

Стаття 10

Віктимність поведінки

Держави-члени мають запровадити до їхніх національних правових систем заходи, що є необхідними для захисту осіб від будь-якої форми ворожого ставлення чи будь-яких неприємних наслідків після їхньої скарги чи судового процесу, ініційованих для відновлення принципу рівного ставлення.

Стаття 11

Діалог із зацікавленими сторонами

З метою поширення принципу рівного ставлення держави-члени заохочуватимуть діалог із зацікавленими сторонами, що мають у відповідності до національного законодавства і процесуальних норм, законний інтерес у долучені до боротьби з дискримінацією за статевою ознакою у сфері доступу до товарів і послуг, а також їхнього постачання.

РОЗДІЛ III

УСТАНОВИ, ЩО СПРИЯЮТЬ РІВНОМУ СТАВЛЕННЮ

Стаття 12

1. Держави-члени зроблять призначення та проведуть необхідну організацію установи або установ для сприяння, аналізу, моніторингу та підтримки рівного ставлення до всіх осіб без дискримінації за ознакою статі. Ці установи можуть перебувати у складі інституцій, уповноважених на національному рівні захищати права людини чи охороняти права особи, чи застосовувати принцип рівного ставлення.

2. Держави-члени гарантуватимуть, що повноваження згаданих в абзаці 1 установ включатимуть:

(a) надання незалежної допомоги жертвам дискримінації під час подання їхніх скарг про дискримінацію, не обмежуючи права жертв та асоціацій, організацій чи інших юридичних осіб, про яких сказано у статті 8(3);

(b) проведення незалежних опитувань з проблеми дискримінації;

(c) публікацію незалежних звітів та надання рекомендацій з будь-якого питання, пов’язаного з такою дискримінацією.

РОЗДІЛ IV

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 13

Дотримання зобов’язань

Держави-члени вживатимуть необхідні заходи, щоб забезпечити дотримання принципу рівного ставлення у сфері доступу до товарів і послуг, а також їхнього постачання в обсязі, визначеному даною Директивою, а саме:

(a) скасування всіх законів, правил та адміністративних регламентів, що суперечать принципу рівного ставлення;

(b) визнання нікчемними і такими, що не мають юридичної сили, будь-яких договірних положень, внутрішніх правил підприємств та правил керівних прибуткових чи неприбуткових асоціацій, що суперечать принципу рівного ставлення, або внесення до них змін.

Стаття 14

Вироки

Держави-члени визначать правила щодо вироків, які можна застосовувати до порушень національних правових актів, прийнятих на виконання даної Директиви, та вживатимуть усі необхідні заходи для забезпечення їхнього застосування. Вироки, які можуть передбачати виплату компенсації жертві, повинні мати юридичну силу, ознаки виваженості та справляти стримувальну дію. Держави-члени не пізніше 21 грудня 2007 року повідомлять про такі норми Комісії і надалі невідкладно повідомлятимуть про всі наступні доповнення до них.

Стаття 15

Поширення інформації

Держави-члени піклуватимуться про те, аби всі норми, прийняті на виконання даної Директиви, а також чинні тепер відповідні норми, були представлені до відома зацікавлених осіб всіма належними засобами на їхніх територіях.

Стаття 16

Доповіді

1. Держави-члени повинні надати Комісії до 21 грудня 2009 року і потім надавати що п’ять років всю інформацію щодо застосування даної Директиви.

Комісія складе сумарну доповідь, що включатиме огляд наявних діючих практик держав-членів, згідно зі статтею 5 щодо використання статі як фактору у розрахунках премій та виплат. Комісія має подати доповідь до Європейського Парламенту та Ради не пізніше 21 грудня 2010 року. Де потрібно, Комісія супроводжуватиме цю доповідь пропозиціями щодо перегляду Директиви.

2. Доповідь Комісії має враховувати точки зору зацікавлених сторін.

Стаття 17

Транспонування

1. Держави-члени мають ввести в дію закони, правила та адміністративні регламенти, необхідні для виконання даної Директиви, не пізніше 21 грудня 2007 року. Вони одразу ж повинні надати Комісії тексти цих актів.

Вживаючи ці заходи, держави-члени посилатимуться на дану Директиву чи супроводжуватимуть їх таким посиланням у разі офіційної публікації. Держави-члени мають затвердити такі методи публікації посилання.

2. Держави-члени повинні надати Комісії тексти основних норм національного законодавства, яке вони прийматимуть у галузі застосування даної Директиви..

Стаття 18

Набрання юридичної сили

Дана Директива набере юридичної сили в день її публікації в Офіційному Віснику Європейського Союзу.

Стаття 19

Суб’єкти

Дана Директива адресована державам-членам.

Вчинено в Брюсселі, 13 грудня 2004 року.

Для Ради

Президент

Б. Р. Бот

————————————————–

[1] Думка, представлена 30 березня 2004 року (ще не опублікована в Офіційному Віснику).

[2] OJ C 241, 28.9.2004, p. 44.

[3] OJ C 121, 30.4.2004, p. 27.

[4] OJ L 17, 19.1.2001, p. 22.

[5] OJ L 180, 19.7.2000, p. 22.

[6] OJ C 321, 31.12.2003, p. 1.

Під керівництвом Бюро публікацій

Share this:
Share this page via Email Share this page via Stumble Upon Share this page via Digg this Share this page via Facebook Share this page via Twitter
Останні публікації

Результати дослідження поінформованості ЛГБТ-спільноти та запрошення до участі в онлайн-курсі

Художница Алевтина Кахидзе: Клубника Андреевна и постановление http://www.sbu.gov.ua/sbu/cont

Художница Алевтина Кахидзе нарисовала историю своей  мамы, которая не может выехать из-под обстрелов в Донецкой области в безопасную часть Украины, так как для этого нужно подать документы на разрешение пересечения линии столкновений (см. временный порядок выезда на сайте СБУ) и затем долго ожидать его получения.
Правозащитные организации уже предупреждали о незаконности и опасности подобной практики.

ДОВІДКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

ДОВІДКА ЩОДО ПРОДОВЖЕННЯ СТРОКУ ПЕРЕБУВАННЯ В УКРАЇНІ

ДОВІДКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ПОСВІДКИ НА ТИМЧАСОВЕ ПРОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ

ДОВІДКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ПОСВІДКИ НА ПОСТІЙНЕ ПРОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ

Правозахисники у правовому полі, що стискається: Приклад України

(Виступ Максима Буткевича на заході Frontline Defenders у Раді ООН з прав людини, 10 березня 2014 р.)

 Коли планувався цей захід, на якому мені випала честь виступати, ситуація в моїй країні - Україні - вже почала привертати увагу світової спільноти. Втім, наразі, ситуація серйозно змінилася. Українці не лише пройшли через масові громадянські протести, жорстокі вуличні протистояння, вбивства людей, які виборювали свої права і свободи, падіння попереднього режиму, - але й зробили перші кроки в побудові нової, більш демократичної країни, і зіткнулися з іноземною воєнною окупацією.

Що Заходу потрібно знати про крайніх правих на Евромайдані

Блог Антона Шеховцова

Джерело

Багато хто на Заході запитує про участь українських радикальних націоналістів на київському Евромайдані. Деякі нібито ліві сайти як World Socialist Web Site (Світова Соціалістична Мережа) опублікували відверту брехню щодо Евромайдану та ролі крайніх правих у цих протестах: ці сайти намагаються ублажити російських імперіалістів, які щодня роблять все, щоби позбавити Україну її слабкої незалежности.

Закрити кримінальне провадження проти фальсифікаторів порносправи не вийшло

Напередодні Нового року, 30-го грудня, суддя Вишар І.Ю. скасував постанову Вінницької обласної прокуратури про закриття кримінального провадження за фактом притягнення завідомо невинуватого Дмитра Гройсмана до кримінальної відповідальності за ст. 372 Кримінального кодексу.

Заява Проекту «Без Кордонів» та Мережі меншин Східного партнерства стосовно ситуації з правами меншин в Україні, зокрема у сфері злочинів на ґрунті ненависті та відповідних дій держави в даному напрямку. Нарада ОБСЄ з розгляду виконання в галузі людського виміру, Варшава, 24 вересня 2013 року

Проект «Без Кордонів» вітає розробку Україною Стратегії захисту та інтеграції ромської національної меншини та Плану заходів щодо реалізації Стратегії.  Водночас, ми вимушені звернути увагу на відсутність будь-яких ефективних дій щодо прав інших меншин в Україні.  Держава роками не використовувала можливостей формулювання політики із захисту прав меншин і відмовлялася помічати нагальність питання її розробки. Проект «Без Кордонів» закликає Україну вжити негайних заходів щодо виконання зобов’язань за міжнародними договорами з прав людини та угодами в рамках  Східного партнерства, створити правову базу для захисту прав меншин та попередження порушень їх прав, а також забезпечити активну участь меншин у цьому процесі.

The web-site is created with the support of Open Society Institute
Creative Commons License Content on this site is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivs 3.0 Unported License.