Правозахисники у правовому полі, що стискається: Приклад України

Березень 18, 2014

(Виступ Максима Буткевича на заході Frontline Defenders у Раді ООН з прав людини, 10 березня 2014 р.)

 Коли планувався цей захід, на якому мені випала честь виступати, ситуація в моїй країні - Україні - вже почала привертати увагу світової спільноти. Втім, наразі, ситуація серйозно змінилася. Українці не лише пройшли через масові громадянські протести, жорстокі вуличні протистояння, вбивства людей, які виборювали свої права і свободи, падіння попереднього режиму, - але й зробили перші кроки в побудові нової, більш демократичної країни, і зіткнулися з іноземною воєнною окупацією.

Поточна глава нашої історії ще дуже далека від завершення, проте деякі її моменти, на мою думку, необхідно підкреслити особливо, зокрема у контексті теперішніх подій.

Дозвольте мені нагадати, що цивільний протест, названий згодом Евромайдан або просто Майдан – від скороченої назви головної площі української столиці – перейшов у масову фазу після жорстокого насильницького розгону мирних протестувальників спецпідрозділами міліції. До цього часу громадяни України звикли до таких, неодноразово відзначених правозахисними міжнародними організаціями фактів їхнього щоденного життя, як широка поширеність міліцейської безкарності, жорстокості та порушень, та їх перетворення на системну проблему. До того, що корупція є неминучою частиною роботи урядових інститутів. Що судові рішення з будь-якого значимого процесу відомі заздалегідь. Навіть адвокати та правозахисники, що намагалися захищати права і свободи людини через правову систему, все частіше свідчили, що в них залишається єдиний шлях – Європейський Суд з прав людини, або механізми ООН із захисту прав людини – варіанти, які складно назвати ефективними в наших умовах.

До листопада минулого року було зафіксовано декілька випадків, коли гнів населення, викликаний безкарністю міліції та цілковитою недовірою до судової системи, виливався у місцеві протести. Але Майдан став поворотним моментом для громадян, що вийшли на захист своїх прав з вимогою системних змін на краще. Тому для деяких груп активістів одним з чільних гасел протесту стало «Права людини понад усе».

Іншим поворотним моментом в протесті стала середина січня: 16 cічня Верховна Рада прийняла пакет законів, спрямованих на серйозне обмеження можливостей вираження протесту, а також, фактично, унеможливлення роботи громадських організацій. Поле для роботи правозахисних організацій стало різко звужуватися. Це призвело до результатів, протилежних очікуваним: сплеск невдоволення вилився у вуличні бої в столиці України. Саме в ті дні почали складатися списки убитих протестувальників, тих, що зазнали тортур, і зниклих без вісти. Роль активістів-правозахисників у ці дні важко переоцінити: вони надавали правову допомогу, робили правовий аналіз, проводили моніторинг і документацію подій, координували гуманітарні ініціативи.

Потім режим упав, що було оплачено великою кількістю життів і стражданнями. І відразу громадські протестні організації та політична опозиція напряму зіштовхнулися із безліччю проблем: не лише стосовно забезпечення роботи соціальних структур, а й початку змін в системі урядування, спрямованих на виключення можливості того, що зловживання попередньою влади можна буде повторити. Не всі, навіть серед нового керівництва країни, хочуть цього: прихильність до старих принципів управління робить неприйнятним громадський контроль над урядовими структурами, впровадження заходів для запобігання зловживань у владі, корупції та згортання громадянських прав і свобод, перехід до істинного розподілу трьох гілок влади та незалежності правозастосовчої системи та інших змін, необхідних для побудови країни, що слугуватиме своїм громадянам. Але є воля і рішучість тих, хто переміг у протестах, для вирішення цих завдань.

Звичайно, вторгнення російської армії в такій ситуації – найгірший сценарій, оскільки в умовах війни дуже важко проводити радикальну перебудову країни. Що ще гірше: в останні дні з’явилися повідомлення з Криму про напади, побиття і викрадення журналістів і громадських активістів. Окупований півострів під контролем російських військових і збройних місцевих колабораціоністів, боюся, перетворюється на територію верховенства свавілля і беззаконня, що їх застосовують до незгодних з окупантами напередодні оголошеного “референдуму під дулами автоматів”.

У ці важкі часи я хочу попросити всіх уважно стежити за подіями в Україні, в усіх її регіонах, але особливо на територіях, контрольованих іноземними загарбниками. Прошу робити обґрунтовані висновки, що базуються на фактах та інформації з об’єктивних джерел, а не на продуктах пропагандистської машини. І – прошу допомогти Україні та її цивільним активістам у побудові нової, підзвітної громадянському суспільству, прозорої й вільної від корупції системи управління країною на благо всіх її громадян, незалежно від їх походження та політичних поглядів, і відповідно до кращих світових стандартів та практик у галузі захисту прав людини.

Звичайно, як уже зазначалося, я спостерігаю ситуацію зсередини. Я не можу вважатися об’єктивним: я там був, я це бачив, і я брав участь у подіях. Люди, які склали свої голови в останні три місяці, різних національностей, віри і політичних поглядів, сьогодні звуться в Україні «Небесна Сотня». Вони самі, їхні сім’ї і багато хто з нас заплатили високу ціну за такий шанс для перебудови країни. Але попереду ще багато роботи – й ті активісти, з ким я особисто знайомий, включаючи правозахисників, готові працювати для вирішення поставлених завдань.

Максим Буткевич (Проект “Без кордонів” – Київ, Україна)

Джерело: веб-сайт Frontline Defenders

Переклад: Волонтерська перекладацька група affinity-translators

Share this:
Share this page via Email Share this page via Stumble Upon Share this page via Digg this Share this page via Facebook Share this page via Twitter
Останні публікації

Результати дослідження поінформованості ЛГБТ-спільноти та запрошення до участі в онлайн-курсі

Художница Алевтина Кахидзе: Клубника Андреевна и постановление http://www.sbu.gov.ua/sbu/cont

Художница Алевтина Кахидзе нарисовала историю своей  мамы, которая не может выехать из-под обстрелов в Донецкой области в безопасную часть Украины, так как для этого нужно подать документы на разрешение пересечения линии столкновений (см. временный порядок выезда на сайте СБУ) и затем долго ожидать его получения.
Правозащитные организации уже предупреждали о незаконности и опасности подобной практики.

ДОВІДКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ГРОМАДЯНСТВА УКРАЇНИ

ДОВІДКА ЩОДО ПРОДОВЖЕННЯ СТРОКУ ПЕРЕБУВАННЯ В УКРАЇНІ

ДОВІДКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ПОСВІДКИ НА ТИМЧАСОВЕ ПРОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ

ДОВІДКА ЩОДО ОТРИМАННЯ ПОСВІДКИ НА ПОСТІЙНЕ ПРОЖИВАННЯ В УКРАЇНІ

Правозахисники у правовому полі, що стискається: Приклад України

(Виступ Максима Буткевича на заході Frontline Defenders у Раді ООН з прав людини, 10 березня 2014 р.)

 Коли планувався цей захід, на якому мені випала честь виступати, ситуація в моїй країні - Україні - вже почала привертати увагу світової спільноти. Втім, наразі, ситуація серйозно змінилася. Українці не лише пройшли через масові громадянські протести, жорстокі вуличні протистояння, вбивства людей, які виборювали свої права і свободи, падіння попереднього режиму, - але й зробили перші кроки в побудові нової, більш демократичної країни, і зіткнулися з іноземною воєнною окупацією.

Що Заходу потрібно знати про крайніх правих на Евромайдані

Блог Антона Шеховцова

Джерело

Багато хто на Заході запитує про участь українських радикальних націоналістів на київському Евромайдані. Деякі нібито ліві сайти як World Socialist Web Site (Світова Соціалістична Мережа) опублікували відверту брехню щодо Евромайдану та ролі крайніх правих у цих протестах: ці сайти намагаються ублажити російських імперіалістів, які щодня роблять все, щоби позбавити Україну її слабкої незалежности.

Закрити кримінальне провадження проти фальсифікаторів порносправи не вийшло

Напередодні Нового року, 30-го грудня, суддя Вишар І.Ю. скасував постанову Вінницької обласної прокуратури про закриття кримінального провадження за фактом притягнення завідомо невинуватого Дмитра Гройсмана до кримінальної відповідальності за ст. 372 Кримінального кодексу.

Заява Проекту «Без Кордонів» та Мережі меншин Східного партнерства стосовно ситуації з правами меншин в Україні, зокрема у сфері злочинів на ґрунті ненависті та відповідних дій держави в даному напрямку. Нарада ОБСЄ з розгляду виконання в галузі людського виміру, Варшава, 24 вересня 2013 року

Проект «Без Кордонів» вітає розробку Україною Стратегії захисту та інтеграції ромської національної меншини та Плану заходів щодо реалізації Стратегії.  Водночас, ми вимушені звернути увагу на відсутність будь-яких ефективних дій щодо прав інших меншин в Україні.  Держава роками не використовувала можливостей формулювання політики із захисту прав меншин і відмовлялася помічати нагальність питання її розробки. Проект «Без Кордонів» закликає Україну вжити негайних заходів щодо виконання зобов’язань за міжнародними договорами з прав людини та угодами в рамках  Східного партнерства, створити правову базу для захисту прав меншин та попередження порушень їх прав, а також забезпечити активну участь меншин у цьому процесі.

The web-site is created with the support of Open Society Institute
Creative Commons License Content on this site is licensed under a Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivs 3.0 Unported License.