13 мая исполнилось девять лет с того дня, как в г. Андижан правительственными войсками были расстреляны участники и участницы акции протеста. Точное количество убитых людей неизвестно до сих пор - только по официальным заявлениям узбекских властей, их не менее 187, правозащитники же, опираясь на проведенное ими расследование и собранные свидетельства, называют число, приближающееся к тысяче. Андижанские расстрелы и  последовавшие за ними репрессии в отношении как гражданских активистов/ок, так и несогласных в целом, стали наиболее очевидным свидетельством того, на что готова пойти диктатура в попытке сохранить свою неограниченную власть.

Пожалуй, в этом году, после расстрелов протестующих на Майдане, люди в Украине как никогда раньше могут понять и почувствовать, к чему именно может привести диктатура, - какова бы ни была фамилия того, кто стремится быть диктатором. И это сближает нас с теми, кто до сих пор сидит в узбекских тюрьмах и зонах, теми, кто был вынужден уехать из страны и стать беженцем, и теми, кто, несмотря на продолжающиеся репрессии, готов свидетельствовать о происходившем 13 мая 2005 года в Андижане.

Вот что говорят факты:

1. Около 400 человек осуждены на большие сроки закрытыми судами; получить подробный текст приговоров не удается ни родственникам осужденных, ни адвокатам, ни правозащитникам;

2. Более ста человек, которых власти Узбекистана подозревают в причастности к событиям, находятся в розыске;

3. Около 150 подозреваемых по андижанскому делу были задержаны в странах СНГ. Официально экстрадированы лишь меньше десяти процентов задержанных, около 100 человек были принудительно возвращены в Узбекистан, минуя процедуру экстрадиции. После Андижана Узбекистан стал использовать не только официальные, но и коррупционные возможности для возвращения на родину подозреваемых: подкуп, похищения, неофициальные договоренности. До 2005 года этой практики не было.

4. Международное расследование андижанских событий, которого требовал ЕС и из-за отсутствия которого, по сути, и были введены санкции, так и не проведено. Санкции сняты, расследования нет и, видимо, в ближайшее время не будет.

5. Число погибших в Андижане до сих пор неизвестно.

Мы предлагаем вам статью, опубликованную ИА "Фергана" к годовщине резни в Андижане.

Коментар до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо удосконалення положень судового захисту іноземців та осіб без громадянства) (реєстр. № 2743 від 5 квітня 2013 року)

Джерело: сайт УВКБ ООН

Підготовлено: Центр Соціальна Дія, Проект "Без кордонів" та Центр Громадянських Свобод.

Вступ:

Кримінальний Кодекс України залишається першоджерелом заборони дискримінації в правовій системі України. Після прийняття Закону України “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо відповідальності за злочини з мотивів расової, національної чи релігійної нетерпимості”[1] ситуація злегка змінилася. Відповідні поправки збільшили покарання, передбачене статтею 161 та ввели незначні зміни в його диспозитивну частину. Ці поправки залишили незмінною статтю 67, в якій визначається поняття расової, національної та релігійної ворожнечі як обтяжуючих обставин, що стосується усіх статей Кримінального Кодексу. Це одразу викликало значну критику з боку експертів через обмеженість можливостей до застосування. Вищезгаданий Закон ввів ряд новел в кілька положень Кримінального кодексу, які мають потенціал до забезпечення кращого захисту від насильства на грунті расової нетерпимості. Поправки визначають "мотиви расової, міжетнічної чи релігійної нетерпимості" як специфічну обтяжуючу обставину у переліку злочинів[2]. Незважаючи на ці зміни в законодавстві, українська влада не змогла захистити меншини від расово-вмотивованого насильства та притягнення винних до відповідальності, що насправді призвело до розквіту певних практик, які сприяють ескалації сучасних форм расизму, расової дискримінації, ксенофобії і пов'язаної з ними нетерпимості.

Тиждень тому Печерський районний суд Києва виніс вирок у справі камерунського студента Нґнеджо Фопа Вільяма, якого звинуватили у завданні тяжких тілесних ушкоджень під час конфлікту з українцем. Обвинуваченого визнали винним, але покарання, визначене судом, передбачає випробувальний термін.

Цей текст - переклад огляду ситуації з ув’язненням(1) мігрантів в Україні, виконаного міждисциплінарною дослідницькою ініціативою Global Detention Project.

Оригінальний текст знаходиться тут.

Переклад тексту: О. Назарова, О. Свердлова.

Редактура перекладу: М. Буткевич.
Проект "Без кордонів" ГО "Центр Соціальна Дія", 2013 р.

(1) - Тут і далі під терміном “ув’язнення” (detention) у цьому документі мова йде про утримання під вартою мігрантів. Тож подекуди у перекладі слова “ув’язнення” і “утримання під вартою” вживано як синоніми. - Прим. пер.

4 квітня із СІЗО м. Києва було звільнено Абдумаліка Абдулладжанова, колишнього прем’єр-міністра Республіки Таджикистан. 5 лютого, після прильоту зі США до України, його було затримано на прикордонному контролі в аеропорту “Бориспіль” - по тому, як виявилося, що п. Абдулладжанова оголошено правоохоронними органами Таджикистану до міжнародного розшуку. В Україні під загрозою екстрадиції він провів в ув’язненні близько двох місяців, попри той факт, що кілька років тому йому було надано притулок у США.

28 лютого 2013 року. Київ (Україна) - Регіональне представництво Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) звертається до української влади з проханням забезпечити захист  визнаному у США біженцеві, якого було затримано в аеропорту Бориспіль 5 лютого 2013 року через його перебування у списку розшуку Інтерпола. На даний момент особа перебуває під тимчасовим арештом, поки Генеральна прокуратура України розглядає запит про його екстрадицію.

В минулому держава Україна неодноразово виказувала кричуще нехтування і байдужість до прав біженців і шукачів притулку, порушуючи власне законодавство і норми міжнародного права. Якщо Генеральна Прокуратура України та українські суди не розглянуть справу Абдумаліка Абдулладжанова безсторонньо і у правовий спосіб – Україна вчинить чергове непоправне правопорушення, здійснивши примусове видворення, заборонене підписаними нею міжнародними угодами.

У четверг, 27 грудня 2012 р., активісти Ініціативи «Справедливість для Олаолу» прийдуть до приміщень прокуратури у Києві та Луганську, вимагаючи перевірки дій співробітників органів внутрішніх справ, прокуратури, та притягнення до відповідальності винних у порушенні прав та фабрикації звинувачень щодо нігерійського студента Луганського Національного Університету ім. Т.Шевченка Олаолу Сунканмі Фемі.

На 28 грудня 2012 р. призначено чергове судове засідання у справі Олаолу Фемі. 31 грудня 2012 р. він зустрічатиме свій другий Новий Рік за ґратами української в’язниці.

УВКБ ООН вітає зусилля, які докладає Україна для вдосконалення якості та узгодженості законодавства у сфері притулку. Оскільки План дій з лібералізації візового режиму між Україною та Європейським Союзом передбачає, що законодавство має відповідати як міжнародним, так і європейським стандартам, УВКБ ООН продовжує підтримувати владу в тлумаченні і застосуванні цих стандартів. У зв’язку з цим ми звертаємо увагу на набуття чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у звязку з прийняттям Закону України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» 15 листопада 2012 року.

Художница Алевтина Кахидзе нарисовала историю своей  мамы, которая не может выехать из-под обстрелов в Донецкой области в безопасную часть Украины, так как для этого нужно подать документы на разрешение пересечения линии столкновений (см. временный порядок выезда на сайте СБУ) и затем долго ожидать его получения.
Правозащитные организации уже предупреждали о незаконности и опасности подобной практики.

(Виступ Максима Буткевича на заході Frontline Defenders у Раді ООН з прав людини, 10 березня 2014 р.)

 Коли планувався цей захід, на якому мені випала честь виступати, ситуація в моїй країні - Україні - вже почала привертати увагу світової спільноти. Втім, наразі, ситуація серйозно змінилася. Українці не лише пройшли через масові громадянські протести, жорстокі вуличні протистояння, вбивства людей, які виборювали свої права і свободи, падіння попереднього режиму, - але й зробили перші кроки в побудові нової, більш демократичної країни, і зіткнулися з іноземною воєнною окупацією.

Блог Антона Шеховцова

Джерело

Багато хто на Заході запитує про участь українських радикальних націоналістів на київському Евромайдані. Деякі нібито ліві сайти як World Socialist Web Site (Світова Соціалістична Мережа) опублікували відверту брехню щодо Евромайдану та ролі крайніх правих у цих протестах: ці сайти намагаються ублажити російських імперіалістів, які щодня роблять все, щоби позбавити Україну її слабкої незалежности.

Напередодні Нового року, 30-го грудня, суддя Вишар І.Ю. скасував постанову Вінницької обласної прокуратури про закриття кримінального провадження за фактом притягнення завідомо невинуватого Дмитра Гройсмана до кримінальної відповідальності за ст. 372 Кримінального кодексу.

Проект «Без Кордонів» вітає розробку Україною Стратегії захисту та інтеграції ромської національної меншини та Плану заходів щодо реалізації Стратегії.  Водночас, ми вимушені звернути увагу на відсутність будь-яких ефективних дій щодо прав інших меншин в Україні.  Держава роками не використовувала можливостей формулювання політики із захисту прав меншин і відмовлялася помічати нагальність питання її розробки. Проект «Без Кордонів» закликає Україну вжити негайних заходів щодо виконання зобов’язань за міжнародними договорами з прав людини та угодами в рамках  Східного партнерства, створити правову базу для захисту прав меншин та попередження порушень їх прав, а також забезпечити активну участь меншин у цьому процесі.